Page 274 - 6783

У цьому контексті важливо показати співвідношення таких двох

форм суспільної свідомості як ідеологія та наука. Насамперед
зазначимо, що обидві вони будуються на певних теоретичних основах,
використовуючи раціональні методи розмірковування та переконання.

Систематизовані теоретичні знання складають основний зміст ідеології,
але крім цих знань ідеологія містить ще й ціннісний аспект, пов’язаний
з вираженням нею класових інтересів. Якщо теоретичне знання
ґрунтується передусім на фактах, встановлених та перевірених наукою,

то ідеологія нерідко – на суб’єктивних передумовах, умовних
тлумаченнях, цінностях, що відбивають інтереси тих чи інших класів. У
той час, як наука спрямована на пізнання істини, на розкриття

об’єктивних законів реальності, отримання достовірних знань, ідеологія
передбачає досягнення певних політичних цілей, які відповідають
інтересам тих чи інших груп. При цьому ідеологія обов’язково

будується на припущеннях та оцінках, завжди виправдовує певні дії.
Вона намагається стати колективним віруванням, бути масовою, тоді як
наука є завжди елітарною.

Отже, жодна ідеологія не дає безумовно точного та цілком
надійного відображення дійсності, а тому ті програми, ідеали, цілі, які
сформовані ідеологами, можуть суттєво відрізнятися від реальних
суспільних ситуацій і можливостей. А це, в свою чергу, пояснює те, що

програми тих чи інших політичних партій завжди являють собою лише
один із можливих варіантів політики. Виходячи з таких особливостей
ідеології як форми свідомості, деякі із західних мислителів (зокрема

К.Мангейм) оголосили її в принципі «хибною свідомістю». Наступним
кроком у цьому напряму стало висловлене американським вченим
Д.Беллом у 60-і роки ХХ ст. прагнення взагалі звільнитися від ідеології

як форми свідомості, що безнадійно застаріла (концепція
«деідеологізації»). За тодішньою думкою Д. Белла, в сучасному
суспільстві місце ідеології має посісти наука.

Проте вже в 70-і роки той же Д. Белл, а також багато інших
дослідників виступили з концепцією «реідеологізації» , визнавши
необхідність формування нової ідеології, яка відповідала б суспільним
реаліям, вимогам часу, спиралася б на наукові досягнення. Отже, спроба

«відмінити» ідеологію не привела до успіху, і в епоху технологічної
революції ідеологія як форма свідомості продовжує існувати та чинити
вплив на людей. У чому ж причини «живучості» ідеології?

Ті, хто говорить про необхідність «відміни» ідеології,
розглядають її за допомогою критеріїв, характерних для науки

274