Page 222 - 6783

Однак вибори як засіб легітимізації влади і формування правлячої

еліти не варто ідеалізувати. Навіть найдосконаліше виборче
законодавство, найоптимальніша виборча система не забезпечують
прихід до влади найпридатніших для цього осіб – людей професійно

підготовлених, з високими моральними якостями. У політиці часто
буває так, що на виборах перемагають не найкращі, не найбільш
гідні, а найбагатші й найвпливовіші – ті, хто має підтримку
фінансових кіл, політичних партій, громадських організацій, владних

структур, засобів масової інформації. Багато з політичних об'єднань
фактично є клієнтелістськими групами, що обслуговують інтереси
їхніх засновників і натхненників, а не політичними партіями.

Наочним підтвердженням того є наявність багатьох партій однакової
або близької ідейно-політичної орієнтації, численні розколи в партіях
та конфлікти в їхньому керівництві.

Партійна система України не стільки багатопартійна, скільки
дрібнопартійна. Цьому сприяла й чинна раніше виборча система.
Спочатку в незалежній Україні, як і в багатьох колишніх

соціалістичних країнах та більшості республік колишнього СРСР,
зберігалася традиційна мажоритарна виборча система. Вона не
сприяла становленню впливових політичних партій, підвищенню
їхньої ролі в суспільстві, політичній структурованості парламенту, у

складі якого були представники десятків політичних партій. У них
не було потреби об'єднуватися в парламентську більшість для
формування уряду, оскільки останній утворювався на позапартійній і

позапарламентській основі. За цих умов партійна система України
була атомізованою, з усіма притаманними такій системі недоліками.
До того ж за чинною мажоритарною системою абсолютної більшості

вибори здебільшого проводилися у два тури, а нерідко вони взагалі не
відбувалися через низьку явку виборців. Гострою була проблема
формування кількісного складу Верховної Ради України.

Для метою уникнення цих негативних явищ у політичному житті
суспільства Законом України «Про вибори народних депутатів
України» від 24 вересня 1997 р. замість мажоритарної виборчої
системи була введена змішана – мажоритарно-пропорційна виборча

система. За цим законом з 450 народних депутатів України 225
депутатів обиралися в одномандатних виборчих округах за
мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів –

за списками кандидатів у депутати від політичних партій у
багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі

222