Page 218 - 6783

Але у цієї системи є слабкі сторони:

– слабкий зв'язок кандидата у депутати з виборцями;
– залежність депутата від партійної фракції у парламенті;

– породжує більшу кількість фракцій у парламенті, що змагаються
між собою і як наслідок – негативно впливає на стабільність роботи
останнього;
– сприяє формуванню (при парламентській і змішаній формах

правління) коаліційних урядів, які інколи бувають менш
ефективними і стабільними, ніж однопартійні уряди;

– потенційно збільшує вплив партійної еліти при формуванні
виборчих списків, особливо якщо використовується система з
закритим списком.
Ідеальної виборчої системи не існує. Кожна з них має свої переваги

і недоліки.
Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і
пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найпростішим

варіантом такої системи є «лінійне змішування», за якою частину
депутатів обирають за мажоритарною системою, а іншу частину – за
пропорційною. Класичним прикладом змішаної виборчої системи є
ФРН, у якій 50 % депутатів Бундестагу обирають за партійними

списками, а інші 50 % – на основі мажоритарної системи відносної
більшості. Німецький досвід запозичили більшість посткомуністичних

країн, зокрема, Росія, Литва тощо.

8.4. Виборча система відіграє надзвичайно велику роль у
політичному житті суспільства. Вона справляє значний вплив на

формування партійної системи, парламенту, уряду, його
стабільність, політичну стабільність у суспільстві загалом. Існує
певна залежність між типами наявних у країні виборчої і партійної

систем. Обидві системи перебувають у тісному зв'язку з прийнятою
в країні формою державного правління.
Залежність між типами наявних у країні виборчої і

партійної систем уперше з'ясовав М. Дюверже. Досліджуючи
зв'язок між виборчими й партійними системами, він сформулював
такі «три соціологічні закони» їхньої взаємодії:

1. Пропорційна виборча система приводить до формування
партійної системи з багатьма партіями, що мають досить жорстку
внутрішню структуру і незалежні одна від одної.

218