Page 220 - 6783

не є жорстко однозначним. Дія законів взаємодії виборчих і партійних

систем, як і будь-яких інших законів суспільного розвитку,
виявляється лише як тенденція. Вона модифікується низкою
історичних, соціальних, політичних, культурних та інших чинників, що

впливають на формування партійних систем. Одним із них є прийнята
в країні форма державного правління.
Особливість зв'язку форми державного правління з певним
типом виборчої системи полягає в тому, що останній може

послаблювати, або, навпаки, посилювати недоліки, потенційно
притаманні тій чи іншій формі правління. Вважають, що
президентській формі правління краще відповідає мажоритарна

виборча система, а парламентарній – пропорційна. У президентській
республіці мажоритарна виборча система робить главу держави та уряд

відносно незалежними від політичних партій і парламенту, дає
президентові змогу проводити значною мірою незалежну політику.
Пропорційна виборча система за президентської форми правління,
навпаки, ставить главу держави та уряд у залежність від політичних

партій, сприяє протистоянню президента й парламенту.
3 огляду на його важливість розглянемо це питання докладніше.
Оскільки за президентської чи президентсько-парламентарної форми
державного правління уряд формується позапарламентським шляхом,

то представленим у парламенті партіям немає необхідності
об'єднуватися для формування парламентської більшості та урядової
коаліції. А за відсутності парламентської більшості немає чіткої

структурованості парламенту на більшість і опозицію, ускладнюється
прийняття парламентом рішень.
За пропорційного представництва в парламенті й багатопартійної
системи партія, яку представляє президент, найчастіше отримує

відносно невелику кількість депутатських мандатів. А це означає, що
президент може не мати підтримки парламенту. Отже, президент не

може управляти без підтримки парламенту, а останній не несе
відповідальності за діяльність уряду й тому не зобов'язаний його
підтримувати. У цьому полягає причина постійного конфлікту між
президентом і парламентом, який стає особливо гострим тоді, коли

президент і парламентська більшість представляють не просто різні, а
протилежні за своїми позиціями політичні сили.
Аналізуючи чотири можливих варіанти поєднання двох основних

форм державного правління (президентської і парламентарної) та двох
основних типів виборчих систем (мажоритарної і пропорційної),

220