Page 182 - 6783
P. 182

Важливо  зазначити,  що  соціальною  коректно  називати  саме

           правову,  а  не  будь-яку  державу,  що  проводить  соціальну  політику.  У
           світі немає держав, які не здійснюють соціальних функцій. Усі вони є
           соціально  орієнтованими  державами.  Проте  не  кожна  з  них  є

           соціальною.    Погоджуємося     з     думкою     вітчизняного      науковця
           О.  Кіндратець  про  те,  що  соціальна  держава  є  особливою  формою
           людської  колективності,  яку  потрібно  розглядати  як  тип  соціальної
           організації  в  контексті  усього  суспільства  і  увагу  зосереджувати  не

           лише на соціальних функціях, що їх виконує адміністративний апарат, а
           й  на  взаємодії  держави  й  громадянського  суспільства,  бо  далеко  не
           кожна  держава  зацікавлена  в  забезпеченні  прав  людини.  А  лише

           демократична,  соціальна  і  правова.  Метою  соціальної  держави,  –  як
           стверджує О. Скрипнюк, – не є ані окремо взяті політичні дії, ані певні
           економічні  перетворення,  ані  вдосконалення  системи  права.  Її  мета,

           сформульована  як  забезпечення  гідного  існування  усіх  громадян,  по
           суті,  дозволяє  синтезувати  усі  ці  сфери.  Як  для  правової,  так  і  для
           соціальної держави діє один і той самий імператив: держава існує для

           людини,  для  захисту  її  загальновизнаних  прав  і  свобод.  Російські
           дослідники  В.  Хорос,  Г.  Мирський  та  К.  Майданик  визначили  цей
           принцип як «антропологічний імператив».
                Формування правової держави можливе лише на основі розвинутого

           громадянського  суспільства.  Громадянське  суспільство  –  це  сфера
           недержавних  суспільних  інститутів  і  відносин,  це  сфера  соціального
           життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави.

           У державі переважають вертикальні відносини й ієрархічні зв’язки, для
           громадянського  суспільства  характерне  переважання  горизонтальних
           зв’язків – відносин конкуренції і солідарності між юридично вільними
           та рівноправними партнерами.

                Історично  громадянське  суспільство  існувало  у  двох  основних
           формах. Воно виникло за античних часів у стародавній Греції у вигляді

           поліса,  основу  якого  складала  полісна  громада,  всі  члени  якої  були
           рівними  у  правах  громадянами  без  різниці  їхніх  занять,  родовитості,
           обсягу  влади,  майна  чи  багатства.  В  умовах  поліса  громадянське
           суспільство мало становий, замкнений характер, оскільки  громадянами

           не вважали жінок, рабів, вихідців з інших міст.
                Іншою формою громадянського суспільства стало новоєвропейське
           суспільство,  яке  виникло  у  Європі  на  початку  Нового  часу  (доба

           Відродження  та  Реформації  ХV  –  ХVІ  ст.)  і  найефективніше
           формувалося  впродовж  двохсот  років  (середина  XVII  –  середина  XIX


                                                          182
   177   178   179   180   181   182   183   184   185   186   187