Page 187 - 6783

Економічні перетворення зумовлюють відповідні зміни в соціально-

класовій структурі українського суспільства. Суть цих змін полягає у
формуванні класів дрібних, середніх і великих власників засобів
виробництва. Внаслідок невиваженості й непослідовності у проведенні

економічних реформ спочатку в СРСР, а потім у незалежній Україні
(бездумна лібералізація цін, «шокова терапія», несправедлива привати-
зація, непродумана податкова та соціальна політика тощо) процес
становлення нової соціально-класової структури виявився, зокрема, у

різкій соціальній поляризації суспільства, тобто в розшаруванні його, з
одного боку, на купку багатіїв, в руках якої зосереджуються основні
засоби виробництва, а з другого – на решту із злиденним життєвим

рівнем. У часи економічних перетворень і розбудови державності в
Україні незначна частина її населення зуміла казково розбагатіти,
причому не завдяки розвитку виробництва, вкладенню власного

капіталу, а внаслідок перерозподілу власності, використання
бюджетних коштів, наданих державі іноземних кредитів, викачування
грошей із співвітчизників. Формування середнього класу, як однієї з

основних цілей соціально-економічних перетворень, досягти не вдалося.
Становлення політичної сфери громадянського суспільства
проявляється передусім у формуванні його політичних інститутів –
політичних партій, груп інтересів, органів місцевого самоврядування,

недержавних засобів масової інформації. Поки що ці інститути не стали
засобами дієвого впливу громадянського суспільства на державу.
На сьогодні в Україні зареєстровано близько 350 політичних партій.

Однак лише кілька з них є масовими об'єднаннями з чітко вираженою
ідейно-політичною орієнтацією і розгалуженою територіальною
структурою та відповідають своєму призначенню – бути виразниками
соціальних інтересів у відносинах громадянського суспільства з

державою.
Ще одним напрямом становлення громадянського суспільства в

Україні є виникнення численних недержавних засобів масової
інформації – періодичних друкованих видань, радіо-, теле-,
відеопрограм та інших форм поширення масової інформації. Однак
ситуація з недержавними засобами масової інформації склалася так

само, як і з політичними партіями – вони стали обслуговувати
вузькогрупові і навіть персональні інтереси, орієнтуватися на підтримку
окремих політиків, замість того щоб бути «четвертою владою»,

виражати інтереси громадянського суспільства у його взаємодії з
державою.

187