Page 125 - 6783

політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства,

підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів, та
функцію мотивації, яка означає те, що влада формує мотиви політичної
діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви

відповідно до політичних інтересів суб’єктів владарювання, їхніх
політико-організаційних структур.
У політичній, соціологічній, філософській літературі є кілька
підходів до трактування політичної влади. Серед них – тлумачення

влади, висвітлені в науковій літературі країн СНД. Перший підхід
репрезентує владу як обов’язкову функцію будь-якого колективу,
необхідну для керівництва його членами для налагоджування

колективної діяльності. Причому відносини між людьми тут
характеризуються не простою взаємозалежністю, а мають особливий
зміст – це відносини командування й підпорядкування. Другий підхід

визначає владу як реальну здатність здійснення волі, нав’язувати її
іншим. При цьому зазначено основні засоби здійснення влади – примус
і переконання. І третій підхід визнає владу як організовану силу, що

забезпечує єдність дій і усталений порядок у суспільних відносинах.
Йдеться, по суті про інституціоналізацію влади, тобто про перетворення
її на організовану установу.
Дещо іншими – масштабнішими й різноманітнішими – є підходи до

визначення влади в сучасній політичній науці Заходу. Наосновнішими
з-поміж них є: біхевіористський, телеологічний, інструменталістський,
конфліктологічний, реляціоністський.

Біхевіористський підхід розглядає владу як особливий тип
поведінки, що ґрунтується на можливості зміни поведінки інших людей.
Варто звернути увагу на те, що прихильники біхевіористських уявлень
насамперед намагаються пропагувати своє тлумачення влади як

відносин у людині, а не поза нею або над нею. Проте в суспільному
розумінні влада все ж є цариною соціальної взаємодії, в межах якої

люди керовані притаманними їм за природою владними імпульсами й
прагненнями їх реалізувати, через що й вступають у відносини один з
одним.
Телеологічна концепція влади зумовлена цільовим підходом до неї.

Тут владу розуміють як здатність досягнення певних цілей,
передбачених результатів, тобто влада виступає засобом обліку,
торгівлі, символом вартості, використовуваного задля досягнення

окреслених цілей. Ця концепція наголошує на цілеспрямованому

125