Page 126 - 6783

характері влади, проте тлумачить її занадто широко, включаючи в

систему владних відносин і природу.
Інструменталістський підхід тлумачить владу як спосіб
використання певних інструментів. При цьому базовими інструментами

влади вважають силу, багатство й знання.
Структуралістська концепція визначає владу як особливого роду
відносини між керманичами й керованими. Різновидом її є
конфліктологічний підхід, який виходить при визначенні влади із

уявлення про конфлікт як про необхідний, нормальний компонент
суспільної реальності. Звідси й владу розглядають як процес прийняття
рішень, що регулюють ці конфлікти, наприклад, у царині розподілу тих

чи інших цінностей.
Реляціоністський підхід розуміє владу як відношення між двома
партнерами, коли один з них – суб’єкт – справляє визначальний вплив

на іншого – об’єкта влади. Причому такими партнерами можуть
виступати як окремі індивіди, так і групи людей.
Важливим завданням політології є упорядкувати, згрупувати,

типологізувати існуючу безліч конкретних проявів влади, застосовуючи
при цьому різні критерії. Наведемо основні із сучасних класифікацій.
Перший критерій – легітимності, тобто правомірності існування
влади, її визнання як основною частиною суспільства, так і світовим

співтовариством. Відразу ж зауважимо, що визнання влади може не
збігатися з її юридичною легалізацією, оскільки легальність є лише
формально-юридичною характеристикою влади, тоді як легітимність –

характеристикою соціокультурною.
Щодо проблеми легітимності політичної влади існують дві точки
зору в сучасній науковій літературі: ліберально-демократична позиція
та позиція політичного реалізму. Перша позиція легітимною вважає

тільки ту владу, яка сформована в результаті демократичних процедур.
Відповідно, влада, встановлена насильницьким шляхом, не є

легітимною. Позиція ж політичного реалізму виходить з того, що
легітимність влади полягає не стільки у законності й демократизмі її
встановлення, скільки в її здатності оволодіти складною ситуацією в
країні, підтримувати в суспільстві стабільність. Тому встановлена

незаконним шляхом, наприклад, у результаті революції чи воєнного
перевороту, влада внаслідок її ефективності з часом може бути визнана
громадянами та світовим співтовариством правомірною, тобто

легітимною (як це було на прикладі більшовицького режиму в Росії на
поч.. ХХ ст. чи військових диктатур в Чілі та Південній Кореї у 70–80-і

126