Page 128 - 6783

особистісних рис людей, котрі її репрезентують (особистісна або

персональна легітимність).
Сучасну типологію легітимності пропонує англійський політичний
філософ Д. Хелд, виділяючи сім її типів: 1) згода під загрозою

насильства; 2) легітимність як традиція; 3) згода внаслідок апатії; 4)
прагматичне підпорядкування (підтримка заради особистої користі); 5)
інструментальна згода (тому що режим може послуговуватись
інструментом реалізації ідеї загального добробуту); 6) нормативна

згода; 7) ідеальна нормативна згода. Лише два останні типи Д. Хелд
вважає індикаторами справжньої легітимності. Разом з тим він
наголошує, що вони бувають надзвичайно рідко, що вони – швидше

продукт уяви, ніж реальний стан суспільства. Тому найтиповішою, на
думку вченого, є комбінація різних варіантів легітимності.
Необхідно зазначити, що для демократичного суспільства

домінуючими є впевненість у цінності інститутів влади та норм
політичного режиму, а для перехідного суспільства такими можуть
стати традиційна, ідеологічна, та особистісна легітимація.

Іншим критерієм типологізації влади є (за італійським вченим
Н.Боббіо) принцип «видимості», тобто її публічність. На основі цього
критерію вчений розрізняє три різновиди такої влади: 1) публічна влада
видимого правління; 2) напівприхована або напівпублічна; 3) прихована

(«занурена») або таємна влада, «невидима».
Наступним критерієм виступає політичний режим правління, на
основі чого владу розрізняють як тоталітарну, авторитарну, ліберальну,

демократичну тощо.
Ще іншим критерієм типологізації влади є принцип поділу влади
на законодавчу, виконавчу та судову.
У політології використовують також типологізацію влади за

джерелами, підставами її формування. Такими джерелами найчастіше
вважають фізичну силу, багатство, знання, становище та організацію.

Зокрема фізична сила як джерело влади спирається на страх як фактор
досягнення бажаної поведінки. Багатство виступає джерелом влади з
тієї простої причини, що його власники можуть забезпечити людям
засоби існування, взамін чого отримують покору своїй волі тих, хто

залежить від них матеріально. Знання, інформація, досвід завжди були
джерелами влади. Їхнє значення особливо росте в умовах розвинутих
цивілізацій, життя яких потребує володіння різноманітною і обширною

інформацією. Щодо становища як джерела влади потрібно зазначити,
що в традиційних суспільствах приналежність до привілейованого стану

128