Page 106 - 6745

3 Термографія

3.1 Фізичні основи термографії

Часто зміна температури тіла є першою ознакою розвитку в організмі

патологічного процесу. У 1840 році англійський фізик і астроном Вільям
Гершель відкрив невидимі оком теплові промені, що мали електромагнітну
природу. Він назвав їх інфрачервоними. В основу термографічної діагностики
було закладено принцип реєстрування спонтанного теплового інфрачервоного

випромінювання біологічних об'єктів за допомогою оптичних систем. 1929
року німецький учений Маріанус Черні сконстрував перший прилад, чутливий

до інфрачервоного випромінювання. Використовують два різновиди цього
методу: безконтактну та контактну термографію.
Метод безконтактної (дистанційної) термографії був опрацьований па
початку 60-х років нинішнього століття. У медицині цей метод діагностики

вперше використав канадський хірург R.Lawson (1956) для дослідження
захворювань молочних залоз. З цією ж метою термографію застосував K.
Willams(1961). На початку 60-х років М. М. Мірошніков й М. А. Собакін

створили тепловізор з оптикомеханічним екрануванням і достатньо високою
чутливістю (0,3°С). У колишньому СРСР одними з перших термографію
застосували Б. В. Петровський (1966), С. А. Холдін (1972), Ю. Н. Богін (1974).

Поряд з безконтактною термографією існує й контактна, яку проводять за
допомогою рідких кристалів. Кристали були вперше виготовлені Джеймсом
Фергассоном. У медичній практиці їх вперше застосував Selawry (1966).

Термографія (синоніми — теплобачення, інфраскопія) — методика
реєстрування інфрачервоного випромінювання, що поширюється від поверхні
тіла людини, і використовується для діагностики різних захворювань і
патологічних станів. Термографія є нешкідливою, неінвазивною, достатньо

інформативну методику діагностики (від 71 до 91,9% вірогідних діагнозів).
Серед комплексних способів обстеження хворих термографія є однією з

додаткових методик діагностики, яка може застосовуватися і як самостійний
метод дослідження.
Нагріте тіло випромінює хвилі різної довжини хвилі. Виділимо певний
інтервал довжини хвилі від λ до +∆λ . Енергетична світимість, що відповідає

цьому інтервалу, пропорційна його ширині.
dR  r d  , (3.1)
 

де r - спектральна густина енергетичної світимості.

Проінтегрувавши попереднє рівняння знаходимо повну енергетичну

світимість у всьому інтервалі довжин хвиль: