Page 103 - 6745

молочна залози) використовують водні подушки та прокладки, тому що
найближчу до перетворювача частину пучка сфокусувати не можна.
Частіше за інші артефакти виникають реверберації. Під час потрапляння

звуку на гладку поверхню, що посилено його відбиває, виникає повторне
відлуння. Воно зумовлено тим, що отримане відлуння, відбиваючись від

поверхні перетворювача, повертається до об'єкта знову, що може

повторюватись декілька разів. Подібне явище може виникати у разі повторного
відбиття звуку від двох стінок порожнистого об'єкта раніше ніж він
повернеться до перетворювача (рис. 2.3, а). Причому зображення повторних
відлунь здаються розташованими глибше, бо вони повертаються до

перетворювача із запізненням. Реверберації мають вигляд ліній, паралельно на
однаковій відстані розташованих одна від одної. Інтенсивність цих ліній

зменшується з глибиною у зв'язку із загасанням повторного сигналу.
Реверберації часто зустрічаються під час дослідження жовчного міхура, кісти,
плода. З'ясувати, що це артефакт вдається шляхом зміни кута сканування або
відстані від перетворювача до об'єкта. Однією з різновидностей реверберацій є

"хвіст комети" - щільна нерівномірна тінь яка виникає позаду газового пухирця
чи металевої сколки, в яких під впливом ультразвукового сигналу виникає
власна вібрація. Вона дозволяє диференціювати сколку від кальцинатів та

каміння (рис. 2.3, б).
Іншим поширеним видом артефактів є рефракція, до якої належить
утворення тіні. Це може бути зумовлено зменшенням швидкості звуку під час

його проходження через акустично щільні об'єкти.
Виникнення рефракції також може бути зумовлено різким заломленням
частини ультразвукового пучка в тканинах. Це призводить до деформації

зображення чи навіть до його подвоєння. Наприклад, під час сканування через
білу лінію живота можна бачити подвоєння об'єктів, що лежать позаду неї, як
то аорта, плідне яйце тощо. У даному разі прямі м'язи живота відіграють роль
лінз, тому бічні порції ультразвукового пучка відхиляються, а на моніторі

утворюються два зображення однакової інтенсивності з огляду на прямолінійне
поширення звуку (рис. 2.3, ж). Артефакти рефлексії (відбиття) та рефракції

(заломлення) виникають на розмежовувальній поверхні (стінка кісти) за різного
кута відбиття і заломлення, причому відбиті й заломлені промені розходяться в
різні боки. Крім того, ультразвуковий промінь, що проходить через бічні
стінки, зустрічає більший опір, ніж у центральних відділах і більше

поглинається. Унаслідок цього за бічними стінками кісти виникає латеральна
акустична тінь. Вона є корисним артефактом, який сприяє розпізнаванню кісти,
особливо щитовидної та молочних залоз (рис. 2.3, е).

Загасання звукового сигналу також призводить до затінювання позаду
щільного об'єкта. Воно має той же вигляд, що і тінь, утворення якої зумовлено
зниженням швидкості звуку.