Page 92 - 6722
P. 92
вигладжування мікротвердість досягає максимуму при
Р=160…230 Н. При надмірному збільшенні вигладжування
може виникнути перенаклеп, що зумовлює появу
мікротріщин і зниження мікротвердості поверхні.
Температура вигладжування при звичайних режимах не
перевищує 150ºС, при цьому воно різко зменшується із
збільшенням глибини.
Під дією пластичного деформування поверхневого
шару змінюється його фазовий склад. Особливо це
виявляється у поверхневому шарі деталей із загартованих
сталей. Наприклад, в процесі вигладжування іде інтенсивний
розпад залишкового аустеніту, наявність якого є небажаною
структурною складовою, оскільки знижує опір контактній
втомленості і зносостійкість. При правильно визначених
параметрах вигладжування спостерігається практично
повний розпад аустеніту.
Середній тиск у зоні контакту для алмазного
вигладжування обирають так само, як і для обкатування,
залежно від властивостей матеріалу. Сила вигладжування
визначається за методикою обкатування. У практиці
проектування технологічних процесів вигладжування
застосовується спосіб, згідно з яким, силу визначають
залежно від відносної глибини занурення алмаза в
оброблювану поверхню
2
Р в=πεHVR , (4.1)
де HV — твердість за Вікерсом;
ε = 0,0015…0,007 — відносна глибина занурення
(таблиця 4.1);
R — радіус робочої частини інструмента.
Вигладжування виконується з подачею 0,02…0,1
мм/об. При радіусі сфери інструмента 0,75…1,5 мм
рекомендується подача 0,02…0,05 мм/об, а при радіусі
сфери 2…3,5 мм — подача 0,05…0,1 мм/об. Застосовувати
подачу менш, ніж 0,02 мм/об не рекомендується. На
90