Page 91 - 6722

опір поверхні пластичній деформації, тому зменшення
шорсткості уповільнюється зі збільшенням тиску.
В процесі алмазного вигладжування в тонкому
поверхневому шарі здійснюються складні фізичні процеси,
зумовлені пластиною деформацією, нагрівом тощо. Зокрема,
збільшується кількість дефектів кристалічної гратки,
здійснюються деякі структурні перетворення, наприклад,
для загартованих сталей — розпад залишкового аустеніту і
перетворення його на мартенсит. Внаслідок цього
збільшується питомий об’єм деформованого металу. Метал
прагне розширитись, але шари, які лежать нижче,
перешкоджають цьому. Так з’являються стискуючі
залишкові напруження, які підвищують експлуатаційні
властивості деталей.
Глибина залягання стискуючих напружень залежно від
матеріалу оброблюваної заготовки і режимів вигладжування
складає 0,15…0,4 мм, величина напружень — до 1,2 ГПа.
Пластична деформація викликає зміцнення
поверхневого шару металу: збільшується твердість, межа
пружності і текучості, але зменшується його пластичність.
Зміцнення поверхневого шару пов’язане із змінами
кристалічної структури металу. Зерна металу дробляться і
утворюється дрібнозерниста структура. При цьому,
збільшується кількість викривлень кристалічної гратки —
дислокацій. Дислокації перешкоджають переміщенню
окремих частинок кристалів по площинах ковзання, а
подолання опору дислокацій спричиняє значно більші
напруження, ніж це необхідно в незагартованому металі.
Внаслідок цього зростає крихкість пластично
деформованого металу. Величина сили вигладжування
визначає ступінь пластичної деформації і значно впливає на
характеристики зміцнення поверхневого шару.
Звичайно максимальну мікротвердість має
безпосередньо поверхня вигладженої деталі. Із збільшенням
глибини мікротвердість зменшується і на глибині 0,2…0,4
мм стає рівною вихідній. Із збільшенням сили

89