Page 66 - 6705

13.2 Застосування формул теорії пружності

Експериментальна перевірка контактних напружень, визначених за

наведеними вище формулами, показала значні розбіжності як у формі їхньої
епюри, так і в їхній величині. Отримати лінійну епюру контактних напружень
під жорсткими штампами (так називають моделі абсолютно жорстких споруд)
не вдається. На рисунку 13.4, a показані контури епюр контактних напружень,

отримані при вдавлюванні в глинистий грунт штампа діаметром 30 см (досліди
Фабера), а на рисунку 13.4, б – контури епюр контактних напружень при
вдавлюванні квадратного штампа розміром 60×60 см в піщаний грунт (досліди

Преса). Як видно з цього рисунка, епюри залежно від навантаження можуть
змінювати свої контури від сідлоподібних до параболічних.

а – під штампом діаметром 30 см;

б – під квадратним штампом розміром 60×60 см
2
Рисунок 13.4 – Епюри контактних напружень під жорстким штампом (в Н/см )
Розв’язки контактних задач, одержані із застосуванням формул теорії
пружності, дають результати, які є достатньо близькими до експериментальних.
Для випадку плоскої задачі при центрально прикладеній зосередженій
силі P (рисунок 13.5) розподіл напружень по контактній поверхні визначається

з рівняння:
P
 (x )  . (13.5)
2
 a  x 2

60