Page 190 - 6703

переважно результатом інтелектуальних зусиль, і вони істотно не впливають на
сприйняття конкретних ситуацій. Кентріл наг олошував, що дослідження громад ської
думки має відстежувати випадки, коли «знання» (у тому числі й політичні)
переростають у «розумі ння», а також з'ясовувати причи ни, чому групи з
протилежними ідейним и поглядами (знаннями) до ходять до розуміння спільності
мети й необхідності прийняття коалі ційного рішення.
Це особливо стосується політичн их кампаній, коли знання партій них доктрин і
поінформованість громадян не завжди визначають думку та лінію їхньої поведінки,
особливо як виборці в, де знання рід ко коли можуть змінити «клімат громадської
думки», який, до речі, надто важко вимірювати. Тому важливим способом відчути
напру ження цього «клімату» є політологіч ний аналіз загальних явищ і про цесів.
Типи досліджень громадської думки
Одним із найголовніших методів дослідження суспільства, яким і досі користуються
соціальні науки, є спостереження. Спостереження надає можливість представникам
гуманітарних наук поглиблювати свої теоретичні знання, розуміння закономірн остей
людської поведін ки. На даному методі будуються й ПР-дослідження. У зв'язку з цим
можна виділити такі їх три найпоширеніші типи:
1. Соціологічні дослідження. їх завдання - з'ясувати установки та думки людей,
тобто що вони міркують із приводу певних суб'єктів.
2. Комунікаційний аудит. Його завдання - з'ясування неузгоджень, що виникають
при комунікації мі ж керівництвом організацій і ці льовими групами громадськості.
3. Неформальні дослідження. До їх складу входять: накопичення фактів, контент-
аналіз різноманітних інформаційних матеріалів тощо, тобто методи, які не потребують
безпосереднього втручання в роботу об'єктів дослідження.
Кожний із цих типів досліджень має свої особливості й переваги, про які повинні
знати та якими повинні вміти користуватися сучасні фахівці з пабли к рілейшнз [2,
с.120-156 ] .
Боротьба за увагу громадськості
Важко собі уявити, яка кількість інформації звалюється сьогодні на голову
пересічної людини. Скажімо, у США щорічно видається 50 тисяч нових назв книжок.
За цей же проміж ок часту американська дитина ба чить на екрані телевізора 20 тисяч
рекламних кліпів. У країні видається понад 12 тисяч журналів і 2000 газет, працює
близько 10 тисяч рад іо станцій, більше 1200 телестанцій надсилають свої сигнали в
ефір. Ці та багато інших засобів і каналів поширення інформації, що являють собою
комунікативні системи, перебувають у постійному розвитку. Останнім часом значного
поширення набувают ь комп'ютерні інформаційні мере жі. І кожний із цих засобів
прагне привернути до себе увагу аудиторії.
В Україні зареєстровано понад 7600 періодичних друкованих органів (серед яких 60
% є регіональними), близько 800 телерадіоорганізацій загальнодержавного та
регіонального рівня.
Крім кількісного зростання засобів і каналів інформації, їх техніч ного
переозброєння, ми поступово переходимо до політичної плюра лізації. Поряд із
державними, не залежними і комерційними канала ми інформації спостерігається зрос

173