Page 193 - 6703

11. У критичних ситуаціях люди стають прискіпливішими при оцінці компетентності
свого керівництва: якщо вони йому довіряють, то готові надати йому більші, ніж
звичайно, повнова ження; якщо во ни відмовляють йому в довірі, то стають менш
толерантними.
12. Люди менше чинять опір рішучим заходам, до яких вдаються керівники, якщо
вони відчувають, що певною мірою беруть участь у прийнятті рішень.
13. Люди мають набагато більше думок і з більшою готовністю їх висловлюють із
приводу цілей, що ви суваються, ніж методів, необхід них для досягнення цих цілей.
14. Громадська думка, як і особиста думка, має емоційне забарвлення. Якщо
громадська думка ґрунтується головним чином на емоціях, то вона готова до особливо
різких змін під впливом подій.
15. Взагалі, якщо люди демократичного суспільства мають можливість дістати
знання й користуються широким доступом до інформації, громадська думка має
тверезий, здоровий глузд.
4 Роль громадської думки в соціальн о-політичному житті суспільства
Яка ж реальна сила, влада суспільної думки в політичних процесах, що відбуваються
в суспільстві? Тут можна виділити два аспекти проблеми: «довіра» в рамках тієї або
іншої соціально-політичної системи до суспільної думки як політичної сили і реальне
місце, яке відводиться їй в рамках тієї або іншої політичної системи.
Очевидно, що роль громадської думки в системі політичних відносин визначається в
першу чергу характером влади, політичного режиму. Якщо тоталітаризм прагне
швидкого придушення або контролю над громадською думкою, то демократичне
правління шукає в ньому підтримку. Зрозуміло, що, наприклад, вибори, що
проводяться в умовах тоталітарних режимів (в колишньому СРСР або на Кубі)
насправді - не більше ніж фікція. В демократичних же країнах громадська думка
володіє величезною реальною силою. Причому, і тут є "градації". Так, в США прийнято
вважати, що окрім трьох офіціальних гілок влади (законодавча, виконавча, судова),
існують ще дві: влада масової інформації і влада громадської думки.
Громадська думка - явище історичне. По мірі розвитку цивілізації, людського
суспільства змінюються соціальні, економічні, політичні, ідеологічні умови його
функціонування, ускладнюються його функції, міняється роль і статус в житті
суспільства. Тому, з урахуванням загальної значущості громадської думки одночасно
змінювалися погляди вчених на її функції безпосередньо в управлінні справами
суспільства, політичному процесі.
У результаті сформувалися дві різні точки зору на дану проблему.
Так, якщо софісти в Стародавній Греції були налаштовані демократично, віддавали
"на відкуп" громадській думці рішення багатьох питань з погляду справедливості тих,
або інших підходів до управління суспільством, то школа Сократа протиставляла
народному самоврядуванню аристократичне правління мудрих і знаючих (думка
мудрих є більш істинною, ніж думка більшості). Аристотель намагався "примирити" ці
дві точки зору, знайти якийсь середній шлях. Він, зокрема, писав, що з одного боку,
допускати пересічних громадян до заняття вищих посад небезпечно, оскільки вони
можуть поступати і несправедливо, і помилково; з іншою - небезпечно і усувати їх від

176