Page 194 - 6703

участі у владі, оскільки коли в державі багато громадян, позбавлених політичних прав,
вона неминуче буває сповнена безліччю вороже набудованих людей. У зв'язку з цим,
Аристотель пропонував надати вільним рядовим громадянам право участі в дорадчій і
судовій владах.
Цікава позиція по відношенню до громадської думки Г.Гегеля. В громадській думці,
вважав він, міститься все помилкове і істинне і знайти в ньому істинне - справа великої
особи. Іншими словами, громадська думка дійсно багатоманітна, вона містить всі
елементи і спектри думок величезних мас людей. Тому і використовувати її в
управлінні потрібно відповідно. Так, Гегель вважав що великі особи, політичні і інші
лідери повинні уміти як поважати громадську думку, прислухатися до нього, так і
уміти зневажати її, якщо в ній висловлюються помилкові посилки, думки.
Підсумовуючи сказане, зробимо висновок: сьогодні, після століть, фактично існують
ті ж дві точки зору на роль і можливості використовування громадської думки в
управлінні. Визнаючи в цілому значущість громадської думки більшість вчених вважає,
що вона може і повинна активно використовуватися в управлінні демократичним
суспільством. В той же час ряд вчених як і раніше скептично відноситься до
можливостей використовування громадської думки в соціальному управлінні.
Пригадаємо, як повівся наш народ, як він висловив свою громадську думку - 17
березня 1991 року, він на референдумі віддав більшість голосів за збереження
Радянського Союзу, а вже 1 грудня 1991 року 90% голосів висловився за незалежність
України. Звичайно, тут роль грали і, так звані, політичний і адміністративний ресурси, і
"специфіка" постановки питань в бюлетенях. Але ж кожному було зрозуміло, за що він
голосує. Таким чином, проблема ця протягом століть і тисячоліть зважилася тільки в
тому плані, що "на суд" громадської думки можна і потрібно віддавати лише певні
соціальні і політичні проблеми, ті, які воно може зрозуміти, усвідомити і підказати по
них рішення. Звичайно, в першу чергу це залежить від рівня компетентності
громадської думки. Але не тільки: адже незалежно від «якості» громадської думки, в
рамках одних політичних систем воно може враховуватися, в рамках інших - практично
ніколи. Це вже залежить від організації політичної системи в суспільстві. Та обставина,
що в США громадську думку широко враховують при ухваленні політичних рішень, є
очевидною. Що стосується, наприклад, Швейцарії, то там постійно проводяться
референдуми навіть щодо таких місцевих проблем, як необхідність будівництва дороги
або відкриття нової школи. Є, однак, країни, де громадська думка враховується не так
інтенсивно.

Список рекомендованої літератури:

1.Вишняк О.І. “Електоральна соціологія: історія, теорії, методи.”- НАН України.
Інститут соціології, К., 2000, (с.9-25).
2.Королько “Основи Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика.
Підручник, 2-е вид. доп.”. – К., Видавничий дім “Скарби”, 2001.-400с.(С.120-156).
3 . Полторак В.А. «Социология общественного мнения».- Киев-Днепропетровск,
2000.

177