Page 188 - 6703

Отже, громадська думка - сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка
зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує
собою своєрідний консенсус. Сам цей консенсус бере початок від збіжних установок
людей щодо цієї проблеми.
Не зовсім вдалим є й ставлення до громадської думки лише як до стану суджень, що
притаманні певній сукупності індивідів. Адже громадська думка - не статичний, а
динамічний процес висловлення, уточнення та узгодження думок, в ході якого спільно
виробляється напрямок дії.
Громадська думка виникає всер едині групи людей, що спілкують ся між собою,
разом з'ясовують суть проблеми, її можливі соціальні наслідки та міркують, які дії
необхідно здійснити. Незважаючи на те, що цей процес, безумовно, зачіпає особисті
судження, все ж думки ін дивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та
змістом знач но залежать від колективного (громадського) обговорення. Ось чому
комунікація не випадково ставиться на один щабель з мисленням, що набуло певної
форми (екстерналізувалося). Адже комуні кація потре бує «спільності мислення» і
навпаки.
Щоправда, дослід жуючи громадську думку, науковці в дійсності роблять її статичні
«фотознімки, ретельно фіксуючи окремі мо менти, щоб потім описані в одно му часі
моменти порівняти з іншими часами. Більше тог о, дослід ження надто часто зос
ереджуються в основному на спря мованості та інтенсивності громад ської думки,
залишаючи поза ува гою інші важливі деталі картини.
І це зовсім не випадково, оскільки практики прагнуть мати справу з конкретною
реальністю, тому що ставлять перед собою переважно прагматичні цілі: як спрямувати
думку в ба жаному напрямку тощо.
Тому, виходячи саме з таких позицій, фахівці здебільшого цікавляться такими
характерними ознаками громадської думки:
Спрямованістю думки, що вказує на загальну якісну оцінку пробле ми, повідомляє
про налаштованість на неї у вигляді суджень типу: «позитивно-негативно-байдуже, за-
проти-не визначився», «за-проти-за умови».
Інтенсивністю думки, що є показником того, якої сили набуває думка людей
незалежно від її спрямованості.
Стабільністю думки, що означає тривалість часу, протягом якого значна частина
респондентів незм інно виявляє одну і ту ж спрямо ваність та інтенсивність почуттів.
Інформаційною насиченістю, що вказує на те, яким обсягом знань щодо об'єкта
думки володіють люди.
Соціальною підтримкою, яка є свідченням ступеня впевненості людей у тому, що
їхні думки поділяються іншими в межах даного соціального середовища.
Таким чином вона зростає з установок (ставлення) людей та як на неї можна
впливати за допомогою комунікативних зусиль.”[2 , с.120-156 ] .
З погляду характеру подібної взаємодії виділяються три основні, ключові функції
громадської думки і життєдіяльності суспільства:
- інформаційна;
- регулятивна;

171