Page 106 - 6703
P. 106

Те, що евтаназія є болюча етична проблема зрозуміло з розголосу відомої справи
                  американського лікаря Джека Кеворкяна, який за проханням пацієнтів здійснив за 25
                  років  акт  евтаназії  стосовно   130  хворих.  В  результаті  йому  було  заборонено
                  практикувати як лікарю та він був засуджений до ув’язнення.
                           Захисники  евтаназії,  навпаки,  вважають,  що  життя  не  має  стати  стражданням,
                  мукою для невиліковно хворих людей лише задля того, щоб зафіксувати їхню природну
                  смерть.  Приречення  людини  на  таке  існування  є  значно  більш  аморальним,  ніж
                  допомога безболісно піти з життя.
                         В  західно-європейських  країнах  та  США  деякі  форми  евтаназії  юридично
                  обгрунтовані. Так. в Нідерландах з 1984 р.Верховний суд визнав добровільну евтаназію
                  можливою., а в  2000 р.  парламент  прийняв  закон  про  легалізацію  деяких  форм
                  евтаназії.  Опитування  показали,  що  92%  населення  цієї  країни  підтримують
                  добровільну евтаназію, умови якої чітко визначені. Тепер за рішенням суду в кожному
                  конкретному  випадку  лікар,  що  допомагав  здійснити  евтаназію  пацієнта  за  певних
                  обставин,  не  визнається  винним.  Обов’язкові  умови  є  такими:  евтаназія  має  бути
                  добровільною;  тільки  лікар  може  допомагати  її  здійснювати  або  здійснювати,  стан
                  хворого з медичної точки зору має визнаватися як незадовільний.
                              Багато  країн  світу  пішли  шляхом  окреслення  умов,  коли  евтаназія  правовим
                  чином не заборонена. Зокрема евтаназія регулюється Законом про право особистості на
                  смерть. Так, в Каліфорнії після тривалих обговорень на референдумах в 1977  році був
                  прийнятий  закон  «Про  право  людини  на  смерть»,  за  якого  невиліковно  хворі  люди
                  можуть оформити документ з виявленням бажання вимкнути реанімаційну апаратуру.
                  Однак досі скористатися офіційно цим законом не вдається. Справа в тому, що умовою
                  здійснення  евтаназії  є  висновок  психіатра  про  усвідомлення  пацієнтом  ситуації,  а
                  Американська  асоціація  психіатрів  заборонила  своїм  членам  участь  в  таких
                  процедурах.  Водночас  Американська  асоціація  лікарів  також  прийняла  рішення  про
                  заборону їхньої участі в евтаназії, бо це суперечить клятві Гіпократа.
                         В Бельгії, Швеції, Колумбії, Фінляндії, деяких штатах США (Орігон, Каліфорнія),
                  Австралії дозволені певні форми евтаназії. Зокрема, це пасивна евтаназія – припинення
                  лікування. У Швейцарії офіційно дозволені активна непряма евтаназія (використання
                  медикаментів, побічний ефект яких скорочує життя) та пасивна евтаназія (відмова від
                  засобів підтримання життя) дозволені. В той час як активна пряма евтаназія карається
                  законом.  В  Швеції  та  Фінляндії  пасивна  евтаназія  шляхом  припинення  марного
                  підтримання  життя  не  вважається  протизаконною.  Однак  лікар  може  прийняти  таке
                  рішення лише після свободного та усвідомленого рішення пацієнта, а не його родичів.
                             В  Україні  проблема  евтаназії  також  обговорюється.  Зокрема  законодавчі
                  аспекти  ставлення  до  неї  розглядалися  Верховною  Радою.  На  сьогодні  евтаназія  в
                  Україні  заборонена  законом. Стаття 52 «Основ  законодавства  України  про  охорону
                                                              89
   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110   111