Page 105 - 6703

відповідь про те, що саме життя є самоцінним, як наголошував видатний гуманіст
А.Швейцер, може надати людині сил в складних життєвих обставинах.
Ставлення до смерті не є лише раціональним, усвідомленням того, що людина
смертна. Значно більш вагомими в особистістому сприйнятті смерті є ірраціональні
«важілі» - складні почуття, емоції, що супроводжують індивідуальне людське
осягнення того, що є смерть.
Екзистенціальна філософія представила, слідом за С.К’єркегором, паралізуючу
роль страху стосовно життєвих сил та намірів людини. Страх людини перед обличчям
смерті, наголошений та в літературній формі обговорений, зокрема А.Камю, Ж.-
П.Сартром, С. де Бовуар переконував, що життя не має жодного сенсу. Таке їхнє
розуміння виросло на грунті особистих переживань ситуацій другої світової війни,
розуміння беззахисності людини в складних, пограничних ситуаціях, розбіжності
прокламованої сутності з дійсною.
Чому люди сприймають почуття страху абсолютно негативно? Тому, що страх є
вияв ірраціонального, він паралізує всі інші почуття та людське раціо. Страх за життя
власне та близьких – найсильніший фактор, який паралізує волю людини. Вона втрачає
можливість визначити сенс життя і інстинктивно налаштовується лише на збереження
життя.
Однак страх також стимулює до боротьби. І в цій боротьбі людина може побачити
сенс життя. За влучним висловом Симони де Бовуар, «Жити означає переходити від
одного задуму до іншого, від одного вчинку до іншого, долаючи смерть та її
розтліваючого двійника – несправжність». Отже, справжність досягається в
постійному доланні, крок за кроком, через власні вчинки, які все ж таки
утверджують життя.
Евтаназія
Однією зі складних ситуацій людського буття є вибір евтаназії - добровільного
уходу з життя. Саме слово «евтаназія» (ε θανασία) походить від грецьких слів – «ε » -
добре та «Θάνατος» - смерть та в буквальному сенсі означає «легка смерть». Термін
«евтаназія» ввів Ф.Бекон для позначення безболісної смерті. В сучасному суспільстві
як правило йдеться про випадки, коли людина страждає через невиліковну хворобу та
хоче припинити такі страждання.
Хоча в країнах Західної Европи вже накопичена юридично-правова база
здійснення певних випадків евтаназії, багато лікарів, юристів та пересічних людей
вважають евтаназію неприпустимою, навіть за вимогою пацієнта. Противники евтаназії
прирівнюють її здійснення до вбивства, навіть якщо її мета – припинення страждань. А
також наголошують, що лікарі, юристи, рідні ні за яких обставин не мають вирішувати
житиме інша людина чи ні. Життя надане Богом, воно священне, і лише Бог вирішує,
коли воно має припинитися.
88