Page 111 - 6703
P. 111

Саме  на  таких  засадах  ґрунтується  концепція «актуального  безсмертя», яка
                  представлена     останніми    роками. В     сучасних    дослідженнях      обґрунтовується
                  поняття «актуальне  безсмертя». Йдеться  зокрема  про  те,  що  можливо  розширити
                  сприйняття часових меж  індивідуального життя. Відомий такий факт. Один і той же
                  проміжок  часу  дитина  і  доросла  людина  сприймають  по-різному:  для  дитини  одна
                  година тягнеться повільно, дорослі вважають, що навіть роки є швидкоплинними. Таке
                  пов’язують з  новизною  подій, що  відбуваються.  Дитина  весь  час  відкриває  світ,
                  стикається  з  новим  та  невідомим.  У  дорослої  людини  життя  більшою  мірою
                  стереотипне, з усталеним побутом та звичками. Таке зменшує інформаційно цінні події,
                  які  є  індивідуально  значущими.  Якщо  погодитися,  що  міра  інформації  визначається
                  несподіваністю  повідомлення,  його  нетривіальністю,  то  виходить,  що  якщо  ми
                  наповнюємо  життя  подіями,  воно  суб’єктивно  розтягується,  подовжується.  Отже,
                  маємо  діяти,  спілкуватися,  творити.  Тоді  можливо  розширити  межі  власного  життя.
                  Знакова  постать  нашого  часу  Стів  Джобс  зауважував,  що  змолоду  сформулював
                  максиму власного життя: прагнути прожити кожен день так, мов би він є останній. Всі
                  ми знаємо, як багато досягла ця особистість.
                         Звісно, таке ставлення до кожного дня свого життя не означає, що не потрібно
                  будувати  довгострокові  плани.  Потрібно,  як  потрібно  наповнювати  кожен  день,
                  створюючи  потік  подій  власного  життя,  рухаючись  в  ньому  в  напрямках
                  особистісного розвитку, які означили для себе.
                  Безсмертя в культурі
                           В світлі проаналізованого, другий варіант розуміння безсмертя, про який йшлося
                  раніше  –  не  «буквальний»,  а  «метафоричний»,  тобто,  безсмертя  особистості  в
                  культурній пам’яті людства, наступних поколінь, нащадків не втрачає свого значення в
                  сучасному  світі.  В.Г.Табачковський  в  роздумах  про  сенс  життя,  смерть  та  безсмертя
                  зауважував:  «Поки  зберігається  віра  у  вічні  та  абсолютні  засади  Істини,  Добра,
                  Справедливості,  Краси,  поки  люди  здатні  відчувати  свою  причетність  до  їхньої
                  реалізації у світі, кожен, зрештою, може сказати про себе словами поета: «Ні, весь я не
                  умру»,  оскільки  його  життя  хоч  якоюсь  мірою  сприяло  здійсненню  цих  високих
                  цінностей». Дійсно, такими є глибинні засади людськості. Не зважаючи на враження
                  утопічності вони невмирущі, постійно відтворюються, навіть в сьогоденному, такому
                  прагматизованому суспільстві.
                           Людство  не  втомлюється  пізнавати  світ.  Величні,  вражаючі  своїми  надбаннями
                  споруди  знань,  представлених  наукою,  філософією,  мистецтвом,  багатоманітний
                  предметний  світ,  створений  на  основі  здобутих  знань,  пам’ятки  культури  всіх
                  історичних  часів  –  за  ними  імена  людей,  їхнє  життя,  їхня  самовіддана  праця,
                  захоплення, любов. Сократ, Г.Сковорода, Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, В.Моцарт,
                  С.Рахманінов,     Т.Шевченко,     Л.Українка,    М.Склодовська-Кюрі,       С.Ковалевська,
                                                              94
   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115   116