Page 29 - 6665

(фабрики з виробництва сувенірів, підприємства з виробництва туристичного

спорядження, підприємства з виробництва комплектуючих для готелів та

туристичних офісів (меблі, спальні предмети тощо);

– роздрібної торгівлі з продажу товарів туристичного попиту

(магазини, пункти прокату);

– розважальні заклади (концертні зали, дискотеки, нічні клуби,

кінотеатри, театри, аквапарки, зали ігрових автоматів, арт-галереї, музеї,

розважально-відпочинкові комплекси, розважально-ігрові центри тощо);

– виробники спортивного знаряддя, аудіо- та відеотехніки,

підприємства видання путівників і фахової періодичної преси. Крім

транспортних підприємств, існує низка закладів, які також можна зарахувати

до туристичних: кредитні структури, які пропонують послуги з

обслуговування операцій за кредитними картками, чеками тощо; страхові

компанії; спортивні школи; рекламні агенції тощо. Втім, найчастіше вони

належать до категорії вторинних.

Збутова політика цих туристичних підприємств зорієнтована на вибір

найоптимальніших каналів і методів збуту, що при ефективному

використанні збільшить їх прибутки. При формуванні збутової політики

туристичні підприємства враховують наступні фактори:

1. Особливості кінцевих споживачів – кількість, концентрація,

рівень доходів, сезонність споживання.

2. Можливості туристичного підприємства – фінансовий стан,

конкурентоздатність.

3. Характеристики турпродукту – середня ціна, обсяги виробництва.

4. Ступінь конкуренції і збутова політика конкурентів – кількість

конкурентів на ринку (внутрішньому чи міжнародному), їх концентрація і

збутова стратегія.

5. Характеристики і особливості ринку – фактична і потенційна

місткість, середній дохід на душу населення.

28