Page 36 - 6651

4. Кількісний та якісний опис функціонування ОСУ, її
переваг і недоліків.
5. Оцінка факторів, що впливають на ефективність
роботи ОСУ.
6. Узагальнення отриманих даних і визначення рівня
управління.
7. Діагноз організаційних дефектів у технології
управління.
8. Розробка пропозицій щодо усунення організаційних
дефектів.
9. Висновки, їхня конкретизація для використання на
наступних стадіях перебудови ОСУ.
Організаційна структура визначає впорядкованість
завдань, посад, повноважень і відповідальності, виходячи з
яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську
діяльність.
Положення про тісний зв’язок і вплив стратегії та
структури довів ще на початку 60-х років А. Чандлер у роботі
«Стратегія та структура».
Створення автономних підрозділів – це спроба
поєднати в одній ОСУ керованість, яку забезпечують
централізовані органи управління, де здійснюються
координація різноманітних видів діяльності, та
підприємницьку гнучкість «малих форм» автономних
формувань.
В еволюції ОСУ підприємства прийнято окреслювати
три основних етапи:
І - класичні ОСУ: (лінійна, функціональна, лінійно-
функціональна);
ІІ- удосконалення лінійно-функціональної ОСУ;
ІІІ - перехід до стратегічних ОСУ.
Організаційна структура - це система зв’язків і
відносин, що виникають (зникають) у процесі діяльності
підприємства, між існуючими та створюваними (зникаючими)
ланками, підрозділами, ступенями системи управління згідно
з обраною стратегією розвитку загального управління.
В умовах впровадження стратегічного управління
здійснюється перехід від «традиційних» до стратегічних ОСУ.
Розвиток і вдосконалення ОСУ - природний процес, що
відбувається на всіх процвітаючих підприємствах світу. Ці

35