Page 38 - 6643

році вийшло його друге, розширене видання. У «Довіднику» вперше класифіковані
витрати на забезпечення якості з виділенням чотирьох основних категорій:
1) витрати на попередження дефектів;
2) витрати на оцінку якості;
3) витрати через внутрішні відмови;
4) витрати через зовнішні відмови.
Каору Ісікава, Японія. На початку 50-х розпочав кампанію з навчання методам
статистичного контролю всіх керівників фірм вищої ланки. З ініціативи Ісікави в Японії
починаючи з 1962 року почали розвиватися «Гуртки якості». Завдяки йому в практику
був введений графічний метод аналізу причинно-наслідкових зв'язків, що став
називатися його ім'ям «Діаграма Ісікави».
Ісікава став ініціатором руху «Управління якістю в рамках компанії»,
сформулювавши особливості японського менеджменту:
1) загальна участь працівників у керуванні якістю;
2) введення регулярних внутрішніх перевірок функціонування системи
управління якістю;
3) безперервне навчання кадрів;
4) широке впровадження статистичних методів контролю.
Арманд Фейгенбаум. США, автор теорії комплексного управління якістю.
У 50-х роках ХХ ст. Фейгенбаум сформулював концепцію комплексного
управління якістю (Total Quality Control), що стала в 60-х роках новою філософією в
області управління підприємством. Головним положенням його навчання було
твердження про комплексний підхід до управління якістю, яка має охоплювати всі
стадії створення продукції та всі рівні управлінської структури підприємства при
реалізації технічних, економічних, організаційних і соціально-психологічних заходів.
У 1961 році опублікував книгу «Загальний контроль якості. Інженерне мистецтво
та управління» (Total Quality Control, Engineering and Management). Упродовж десяти
років керував усіма виробничими операціями й контролем якості в компанії „General
Electric", потім був президентом компанії „General Systems company incorporated"
(США). Голова й засновник міжнародної академії якості, президент Американського
товариства контролю якості.
Геніті Тагуті, Японія. Відомий фахівець в області математичної статистики,
чотири рази лауреат премії імені Демінга та інших престижних нагород в області
якості. З кінця 40-х років ХХ ст. займався питаннями удосконалення промислових
процесів і продукції.
Вніс істотні зміни в техніко-економічну частину системи Тейлора, розробивши
методологію, основним положенням якої був період від чисто допускового управління
до управління за відхиленням від номіналу.
Тагуті розвинув ідеї математичної статистики, що належать до статистичних
методів планування експерименту й контролю якості. Розробив методи, які є
принципово новим підходом до вирішення питань якості, що стали називатися
«методами Тагуті». Головне у філософії Тагуті - підвищення якості з одночасним
зниженням витрат.
Сім положень філософії Тагути:
1. Найважливішою мірою якості виробленого продукту є сумарні втрати для
суспільства, породжувані цим продуктом.
2. Щоб в умовах конкурентної економіки залишатися в бізнесі, необхідні постійні
поліпшення якості та зниження витрат.
3. Програма постійного поліпшення якості включає в себе безперервне зменшення
відхилень робочих характеристик продукту щодо заданих величин.
4. Втрати споживачів, пов'язані з відхиленнями у функціонуванні, зазвичай
приблизно пропорційні квадрату відхилень робочих характеристик від їх заданих
величин.

38