Page 65 - 6631

«Буття і час», у Сартра – «Буття і ніщо» та ін. Як же розуміють буття екзистенціалісти і як
це поєднується з проблемою людини? На відміну від класичних філософських вчень про буття,
які розглядають його як об’єктивний, не залежний від свідомості світ, екзистенціалісти
вважають, що філософія стоятиме на позиціях життєвого реалізму лише тоді, коли об’єктом її
досліджень буде людина, її життя. Світ для людиниіснує оскільки, остільки вона йде від свого
буття, надає світу певного значення та змісту. Людина творить світ таким, яким вона хоче його
бачити, виходячи зі своїх переживань, створює свою емоційну картину світу. І тому, як
стверджують екзистенціалісти, нема сенсу говорити про якийсь особливий, об’єктивний, світ
позалюдського. В їх концепціях об’єктивна дійсність існує як суб’єктивна, як продукт переживань
суб’єкта, як існування його сприйняття, його свідомості.
Проблема свободи людини. Екзистенціалізм називають філософією свободи. І справді,
проблема свободи посідає в екзистенціалізмі важливе місце. Але ж у чому сутність свободи? Як
її розуміють екзистенціалісти? Екзистенціалізм визначає свободу як вибір людиною самої себе:
людина така, якою вона сама себе вільно вибирає. Свобода трак- тується не як свобода
діяльності, а лише як свобода вибору або ставлення суб’єкта до незалежного від нього оточення.
Він може або вільно погодитися зі своїм станом, або теж вільно не приймати свого стану.
Об’єктивна ситуація не сама по собі обмежує нашу свободу, а лише як переживання її як
обмеження. Наприклад, в’язень або ж раб теж може бути «вільним», відповідним чином
самовизначаючи своє ставлення до свого становища. Звідси висновок: завдання людини полягає
не в тому, щоб змінити світ, а в тому, щоб насамперед змінити своє ставлення до нього.
Ідеї екзистенціалізму мали і мають великий вплив на різноманітні течії сучасної
філософської думки. Під впливом цієї філософії розвивалась франкфуртська школа (Ю.
Хабермас, А. Шмідт, Т. Адорно, Г. Маркузе та ін.), школа нових філософів (Ж. М. Бенуа, Г.
Лардро, М. Гарен та ін.), що виникли в 70-ті роки ХХ ст. у Франції, та ін.
Герменевтика. Одним із різновидів сучасної філософії є герменевтика (від грец.
hermēneutike – мистецтво тлумачення) – теорія і практика тлумачення текстів. Етимологію
слова «герменевтика» пов’язують з іменем бога Гермеса – у давньогрецькій міфології
посланця богів і того, що тлумачив їхню волю. У давньогрецькій філо- софії і філології
герменевтика – це мистецтво розуміння і тлумачення текстів, думок, символів і т. ін. У
християнських письменників і тео логів – мистецтво тлумачення Біблії.
Підстави філософської герменевтики були закладені німецьким теологом і філософом
Фрідріхом Шлейєрмахером (1768 – 1834). Визнаючи наявність «спеціальних» герменевтик:
філологічної, теологічної, юридичної, він задається питанням: яка необхідна умова розуміння?
Такою умовою, на його думку, є схожість і відмінність автора тексту і читача. Якщо автор і
читач абсолютно «споріднені», то герменевтика є зайвою, якщо ж вони абсолютно різні –
герменевтика неможлива. Таким чином, для того щоб розуміння було можливим, необхідна пев-
на міра «чужеродності» і «спорідненості» між автором і читачем.
Існує два методи розуміння: граматичний і психологічний. Граматичний метод
розкриває розуміння, виходячи з «духу мови», як пов’язане і обумовлене цим духом.
Психологічне розуміння розкриває розуміння, виходячи з «душі того, хто розмовляє», як його
унікальний своєрідний образ мислення і відчуття. Розуміння полягає у проникнен- ні, з одного
боку, в «дух мови», а з другого – в «душу автора». Граматичний і психологічний методи
нерозривно пов’язані.
Розуміння, на думку Шлейєрмахера, можна вважати успішним, коли позиції автора і читача
«врівноважуються». Читач і в знанні мови (об’єктивна сторона), і в знанні внутрішнього життя
автора (суб’єктивна сторона) повинен зрівнятися з автором.
Об’єктом дослідження в герменевтиці найчастіше виступає текст. Головною є проблема
розуміння, тлумачення, інтерпретації тексту. Основне питання герменевтики має, принаймні,
два варіанти форму- лювання: гносеологічний (яке можливе розуміння?) і онтологічний (як
влаштоване те буття, сутність якого полягає в розумінні?).
Фундаментальними поняттями в герменевтиці є поняття герменевтичного трикутника і
герменевтичного кола. За допомогою першого з’ясовуються складні взаємини між автором

65