Page 29 - 6628

Наприклад:

γ 1 2 3 4 ... 10

Ц* 2С 1,5С 1,33С 1,25С ... 1,1С

Розглянемо модель ринкового розподілу між двома системами:
державною S 1 і приватною S 2. Загальний обсяг продажу товарів х=х 1+х 2, де x і
— обсяг продажу в системі S.

Прибуток «чорного ринку» S 2

П 2=(Ц 2-Ц 1) х 2, (6.21)

коли товари, куплені за державними цінами Ц 1, мають на «чорному
ринку» ціни Ц 2.

Якщо ціна постачальника S 2 нижча від державної ціни, то споживач
вибирає замість сектора S 1 сектор S 2 і виторг потрапляє в тіньовий сектор.
Таким чином попит реагує на можливість вибору між двома системами за-
лежно від співвідношення цін. Орієнтуємось на створення змішаної системи, в
якій «ринковий механізм діє на основі конкуренції, але під суворим
контролем держави зі всіма системами суспільних і соціальних послуг».

Механізм ціноутворення має внутрішні протиріччя внаслідок порушення
принципу відповідності цін до суспільно необхідних витрат (прибуток не
дорівнює вартості додаткового продукту). Крім того, спотворює ціни повторне
оподаткування: якщо підприємство А виробляє продукцію на суму 100 тис.
грн., а підприємство Б купує всю продукцію А і виробляє продукцію на суму
200 тис. грн., загальний обсяг продукції облігується на суму 300 тис. грн., тоді
як дійсної кінцевої продукції є на 200 тис. грн. Частка продукції на 100 тис. грн.
оподатковується двічі. Наслідком такої практики є зростання цін для
споживача, відхилення рівноваги цін і заробітків, інфляція. Тому виробники
закладали в ціну не тільки матеріальні витрати і прибуток, а й збитки,
очікувані від знецінення грошей за час реалізації товару, а також інші
втрати, пов'язані з інфляцією.

Уряд був змушений реагувати. Аналіз його законодавчої діяльності
дозволяє виявити основну тенденцію процесу регулювання цін — утримання
темпів зростання цін, особливо в галузі торговельно-посередницької діяльності.
Граничний розмір сумарної торговельної надбавки обмежувався 55% від ціни
товаровиробника.
Окрім верхнього рівня рентабельності, який обмежує максимальну ціну
виробника (його прибуток не повинен перевищувати 45% від собівартості), було
встановлене також нижнє обмеження в розмірі 10% (а далі і 20%) від собівартості.
Головною метою цього заходу є, насамперед, збільшення прибутку держави через
податки.

Однак однобічне використання показника рентабельності мало негативні
наслідки, оскільки товаровиробникам стало вигідно завищувати собівартість, бо
таким чином виникала можливість пропорційно (без робочих зусиль)
збільшувати свій прибуток. У результаті ціни продовжували зростати.

Один із підходів уряду в напрямку регулювання цін пов'язаний з
віднесенням ряду витрат, які звичайно мають включатися до собівартості
продукції, до прибутку. Наведемо приклад обчислення чистого доходу з відне-