Page 8 - 6625

іншого боку, визначаються особи, які забезпечують чи пов'язані з реалізацією
рішень.
2. Інструментальний аспект (“Чим” здійснюється управління?).
Цей аспект формують засоби (інструменти), які використовують
менеджери для реалізації прийнятих рішень (ресурси, методи та способи
управління).
3. Функціональний аспект (“Як” здійснюється управління?).
Цей аспект характеризує, по-перше, як трансформуються ресурси та
реалізуються способи (функції) управління, по-друге, як реалізовані прийняті
рішення. Щодо характеристик реалізації рішень, то необхідно виділити дві

основні:
- результативність – чи реалізовано прийняте рішення і в якій мірі;
- ефективність – наскільки “правильно” реалізовано рішення,
раціонально використані ресурси і методи управління, і мабуть, найбільш
важливо, наскільки досконалим було прийняте рішення.
Тривалий історичний період відповіді на питання хто?, ким?, чим? і як ?
формували перші особи імперій, держав, князівств, причому відповіді були
доволі однозначними і направленні головним чином на результативність (в

їхньому розумінні). Проте з розвитком ринкових відносин і формуванням
крупних промислових організацій (друга половина ХІХ ст.) одним з
найважливіших питань стало питання ефективності організації, оскільки вона
обумовлювала конкурентоспроможність і життєздатність (у тодішніх умовах)
організації. Відповідно неоднозначними стали відповіді на перелічені вище
питання (хто?, ким?, чим? і як ?). Проте управлінці ефективних (передових)
підприємств відзначають і починають використовувати певні закономірності в
забезпеченні результативності і ефективності організацій. На початку ХХ ст.
передовими управлінцями окреслюються теоретичні аспекти управління,
формуються загальні принципи ефективного управління.

На відміну від інших наук розвиток управлінської науки має ряд
особливостей. Дві основні з них:
- теорія менеджменту насамперед відображає закономірності і принципи
забезпечення ефективності передових промислових організацій, тобто
реалізується алгоритм: передова практика – теорія – ефективніша практика для
більшості організацій. Надалі цикл повторюється. Відповідно, розвиток теорії
менеджменту відбувається не шляхом удосконалення чистої теорії, а впливом
теорії на структурні елементи функціонуючих організацій, тобто зміни їх

(елементів) властивостей, появи нових властивостей організації (проява
емерджентності системи) і виявлення нових закономірностей в системі
(розвиток теорії управління).
- теорія менеджменту формувалась на основі різних підходів (відносно
самостійних теоретичних напрямів), кожний з яких концентрував увагу на

8