Page 58 - 6607

Рис. 2 Схема формування зандрового поля (за Д.Г.
Павловим)
1 – материковий лід; 2 – водно-льодовикові відклади; 3
– морена; а – край (кінець) льодовикового покриву; б – долина
стоку талих льодовикових вод; в – зандрове поле.
Детальні дослідження сучасних зандрів Ісландії та
Аляски показали, що зазвичай на краю льодовика і зандру
розміщена кінцева морена, але є ділянка, де вона відсутня.
Поблизу кінцевих морен, зандрові рівнини складені
галечниками, гравієм з досить численними валунами. Далі
поширений найбільш широкий пояс пісків з лінзами
галечника, гравію і окремими валунами. І ще далі від
льодовика піски стають все більше однорідними. Для них
характерна груба коса шаруватість, невпорядковане
перешарування дрібно-, середньо- і крупнозернистих
різновидів з напівобкоченими та кутуватими зернами. У
мінеральному складі різко переважає кварц, в меншій
кількості мінерали, що легко піддаються хімічному
вивітрюванню (польові шпати, рогова обманка та ін..).
Найбільш віддалені від краю льодовика ділянки зандрів
складені супісками і пилувато-мулистими грунтами, інколи
лесовидного вигляду.
В осадках зандрів органічні рештки, зазвичай, відсутні,
за винятком рідкісних споро-пилкових комплексів тундрового
або лісотундрового типу.
Осадки зандрів і створені ними форми рельєфу ззовні
майже не відрізняються від прибережно-морських, лагунних і
дельтових відкладів, тобто впевнено можна виділити зандрові
відклади тільки після дослідження легко розчинних солей.

56