Page 62 - 6607

Пустелі можуть бути як рівнинними, так і гірськими.
Вони поділяються на кам’янисті, піщанисті, глинисті і
глинисто-солончакові.
Кам’янисті пустелі або гамади (кири) представляють
собою підвищене плато, покрите тонким плащем щебеню і
глиб, серед яких піднімаються кам’яні скелясті залишки.
Піщані пустелі мають найбільше поширення, вони
займають приблизно 20% материків і представлені піщаним
покривом великої потужності. Це переважно дрібнозернисті
піски фракції 0,15-0,25 мм, а в понижених ділянках рельєфу
алевритові наноси розміром (0,05-0,015 мм). Форма зерен
переважно кутувата, рідше у вигляді осколків, що пов’язано з
їх розтріскуванням. Склад пісків переважно кварцовий, але
буває з домішками інших мінералів, що залежить від корінних
порід. Еолові піски мають чітку шаруватість і високу
відсортованість. Потужність сучасних еолових пісків сягає 100
м і більше.
Глинисті пустелі поширені на краях або в середині
піщаних пустель. Вони формуються в найбільш понижених
частинах рельєфу і представляють собою своєрідні, рівні як
стіл, ділянки складені на поверхні глинистими осадками, що
відклалися при стіканні поверхневих вод.
Глинисто-солончакові пустелі або шори (сори)
відрізняються від попередніх тим, що їх поверхня покрита
шкірочкою солі 1-2 мм, під якою формується пухлий
солончак, який складається із суміші пилу і солей. Прикладом
таких солей, які пересохли є Сарикамишське озеро в Урало-
Ембенській області. Головним агентом морфогенезу пустель є
вітер, який виконує як денудаційну, так і акумулятивну
роботу. Руйнівна діяльність вітру (дефляція) виражається
через видування продуктів вивітрювання і вітрову коразію,
завдяки чому формується своєрідний рельєф, особливо в
кам’янистих пустелях.
Видування продуктів вивітрювання приводить до
формування складних причудливих форм («кам'янистих
грибів», залишенців скель та ін.).
Форми еолової акумуляції поширені в піщаних
пустелях. Зустрічаються вони і на побережжі рік, озер та
морів. Досить розповсюджені піщані горби, пасма, бархани,
дюни.

60