Page 62 - 6607
P. 62

Пустелі  можуть  бути  як  рівнинними,  так  і  гірськими.
                            Вони  поділяються  на  кам’янисті,  піщанисті,  глинисті  і
                            глинисто-солончакові.
                                   Кам’янисті  пустелі  або  гамади  (кири)  представляють
                            собою  підвищене  плато,  покрите  тонким  плащем  щебеню  і
                            глиб, серед яких піднімаються кам’яні скелясті залишки.
                                   Піщані  пустелі  мають  найбільше  поширення,  вони
                            займають  приблизно  20%  материків  і  представлені  піщаним
                            покривом  великої  потужності.  Це  переважно  дрібнозернисті
                            піски фракції  0,15-0,25 мм, а в понижених ділянках рельєфу
                            алевритові  наноси  розміром  (0,05-0,015  мм).  Форма  зерен
                            переважно кутувата, рідше у вигляді осколків, що пов’язано з
                            їх  розтріскуванням.  Склад  пісків  переважно  кварцовий,  але
                            буває з домішками інших мінералів, що залежить від корінних
                            порід.  Еолові  піски  мають  чітку  шаруватість  і  високу
                            відсортованість. Потужність сучасних еолових пісків сягає 100
                            м і більше.
                                   Глинисті  пустелі  поширені  на  краях  або  в  середині
                            піщаних  пустель.  Вони  формуються  в  найбільш  понижених
                            частинах  рельєфу  і  представляють  собою  своєрідні,  рівні  як
                            стіл, ділянки складені на поверхні глинистими осадками, що
                            відклалися при стіканні поверхневих вод.
                                   Глинисто-солончакові  пустелі  або  шори  (сори)
                            відрізняються  від  попередніх  тим,  що  їх  поверхня  покрита
                            шкірочкою  солі  1-2  мм,  під  якою  формується  пухлий
                            солончак, який складається із суміші пилу і солей. Прикладом
                            таких солей, які пересохли є Сарикамишське озеро в Урало-
                            Ембенській області. Головним агентом морфогенезу пустель є
                            вітер,  який  виконує  як  денудаційну,  так  і  акумулятивну
                            роботу.  Руйнівна  діяльність  вітру  (дефляція)  виражається
                            через  видування  продуктів  вивітрювання  і  вітрову  коразію,
                            завдяки  чому  формується  своєрідний  рельєф,  особливо  в
                            кам’янистих пустелях.
                                   Видування  продуктів  вивітрювання  приводить  до
                            формування  складних  причудливих    форм  («кам'янистих
                            грибів», залишенців скель та ін.).
                                   Форми  еолової  акумуляції  поширені  в  піщаних
                            пустелях.  Зустрічаються  вони  і  на  побережжі  рік,  озер  та
                            морів.  Досить  розповсюджені  піщані  горби,  пасма,  бархани,
                            дюни.













                                                            60
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67