Page 63 - 6607
P. 63

Бархани  мають  в  плані  форму  півмісяця,  їх  «роги»
                            орієнтовані  в  напрямку  потоку  вітрів.  Навітрений  схил  є
                                           0
                                                                          0
                            пологим (5-14 ), підвітряний – крутий (30-33 ), що пов’язано зі
                            здуванням піщаних частинок вверх по його похилому схилу і
                            їх осипанням за гребенем бархана. Така динаміка вітру формує
                            косошарувату текстуру барханів і їх переміщення в напрямку
                            вітру.  Бархани  мають  висоту  від  3  до  15  м,  інколи  до  80  м.
                            Швидкість їх переміщення до декількох метрів за місяць.
                                   Поза  пустелями,  на  побережжях  морів  і  піщаних
                            рівнинах  вітер  формує  різноманітні  піщані  горби,  які
                            називаються  дюнами.  Виділяють  дюни  лінійні  і  параболічні.
                            Лінійні дюни представляють собою пасмоподібні горби піску,
                            навіяного  вітром.  Вони  розміщені  впоперек  до  напрямку
                            переважаючих  вітрів  (на  побережжі  морів  та  озер  –  вздовж
                            берега).
                                   Параболічні  дюни,  як  і  бархани,  мають  форму
                            півмісяця, але відрізняються тим, що «роги» дюни направлені
                            проти вітру, випуклий схил є вузьким і крутим – підвітреним.
                            Формування їх пов’язане  зі збільшенням швидкості вітру по
                            центру  гряди  і  послабленням  на  краях,  що  пов’язано  з
                            рельєфом або бідною рослинністю.
                                   Формування еолових лесів пов’язують головним чином
                            з  діяльністю  вітру.  Вітер  крім  піщаних  та  алевритових
                            частинок  переносить  і  більш  дрібні  пилуваті  (0,01-0,005мм)
                            маси. Такі частинки піднімаються вітрами на велику висоту  і
                            можуть переноситись в атмосфері на значні відстані, осідаючи
                            на  периферії  і  в  значній  мірі  далеко  за  межами  пустель.
                            Попадаючи  в  зону  вологого  клімату,  еоловий  пил
                            перевідкладається  текучими  водами  і  входить  до  складу
                            делювію та інших генетичних типів відкладів.
                                   На периферії пустель такий пил може накопичуватись,
                            утворюючи пилувату породу, яку називають лесом.
                                   Лес  –  це  світло-жовті  або  жовто-сірі  відклади  на  60-
                            95% складені частинками розміром 0,05-0,005 мм, переважно
                            кварцового  складу,  не  шаруваті,  пронизані  найдрібнішими
                            вертикальними округлими трубочками-пустотами від коріння
                            рослин, часто зі стовпчастою віддільністю, добре відсортовані
                            з  незначними  домішками  піщаних  частинок  (1-2%).  Вміст
                            глинистої фракції від 15 до 40%, дрібних колоїдних частинок
                            (менше  0,001мм)  від  2  до  15%.  Більшість  лесів  карбонатні













                                                            61
   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68