Page 56 - 6607
P. 56

зменшується величина валунів, що пов’язано з перетиранням і
                            подрібненням в процесі їх перенесення льодовиком. Поблизу
                            зони  виносу  (наприклад,  в  Естонії)  валуни  в  поперечнику
                            мають  1-2  м,  зустрічаються  і  розміром  до  10  м,  на  Дону  і
                            Дніпрі – не більше 0,2 м.
                                   Склад  і  колір  морени  залежить  також  від  ложа
                            льодовика.  Зрозуміло,  що  льодовики  в  зоні  акумуляції  в
                            процесі  свого  розтавання  активно  денудують.  Через  це  вони
                            майже  повністю  руйнують  більш  древні  рихлі  відклади  і
                            зрізають  крупні  ділянки  корінних  порід,  збагачуючи  морену
                            місцевим  матеріалом.  Так  формуються  місцеві  морени.
                            Прикладом є морени середньої смуги Росії, місцями збагачені
                            чорними  юрськими  глинами.  При  зрізуванні  і  переміщенні
                            льодами  крупних  масивів  гірських  порід  формуються
                            «залишенці» (отторженцы – рос.), величезні, до сотні метрів в
                            поперечнику поля древніх порід, які залягають серед морени.
                            Такі  залишенці  вапняків  нижнього  карбону  відомі  в
                            Калінінській області, які були переміщені льодовиком на 120
                            км.
                                   Товщина  основної  морени  дуже  коливається  в
                            залежності  від  кількості  матеріалу,  що  знаходиться  в
                            льодовику, і рельєфу ложа. Зазвичай вона буває від 5 до 15 м,
                            зрідка до 20-50 м, а в окремих районах (Білорусь) – 100-200 м.
                                   Крайовими  або  кінцевими  моренами  називають
                            скупчення  уламкового  матеріалу  на  краю  льодовикового
                            покриву  при  довготривалому  стаціонарному  положенні  краю
                            льодовика,  вздовж  його  контурів.  Таке  положення  виникає,
                            коли  при  певних  кліматичних  умовах  кількість  льоду,  що
                            притікає  дорівнює  кількості  того,  що  розтає.  На  таких
                            ділянках  льодовик,  транспортуючи  уламковий  матеріал,
                            розвантажує його на краю, і чим довше цей процес триває, тим
                            більше  накопичується  уламкового  матеріалу.  Літологічний
                            склад,  структура  і  текстура  товщ,  які  складають  кінцеві
                            морени, майже ідентичні до осадків основних морен.
                                   Група  водно-льодовикових  відкладів  включає  дві
                            підгрупи: льодовиково-річкові і льодовиково-озерні.
                                   Льодовиково-річковими        або     флювіогляціальними
                            називаються  осадки,  які  сформувалися  в  процесі  діяльності
                            талих  льодовикових  вод.  Вони  формуються  в  середині
                            льодовика  або  в  його  крайовій  зоні,  а  також  за  межами













                                                            54
   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61