Page 237 - 6583

Напрямок осей неоднорідностей квазідвовимірних
структур у верхньому поверсі визначається за формулою
Сімса і Бостіка:



tg 20   Re  Zxy Zyx  Zxx Zyy  / Zxy Zyx 2  . (10.25)
I  
Метод Еггерса дозволяє скаляризувати тензорні
співвідношення, а метод Бара-Занга (для визначеного типу
моделей) – знайти той напрямок, уздовж якого фаза імпедансу
вільна від впливу приповерхневих неоднорідностей. Однак,
фаза імпедансів Еггерса не дорівнює фазам регіонального
імпедансу. Можна знаходити для кожної конкретної точки на
даній частоті кути Бара-Занга й обчислювати для них фази
імпедансів, але така процедура при аналізі профільних
спостережень технологічно складна, тому що від точки до
точки ці кути можуть змінюватися, варіюючи за частотою.
Зручніше працювати з кривими МТЗ, розгорнутими на
високих частотах уздовж структур верхнього поверху, а на
низьких частотах – по кутах Бара-Занга, тобто побудованих
одночасно за всім профілем і всіма частотми.
Чи можна знайти метод, що одночасно поєднував би
обидва ці підходи? Так, це метод Куніля.
Метод Куніля. Розвинуто в роботі Дж. Куніля та ін.
[21]. Підхід дозволяє за введеними двома системами
,
координат: декартовою – х, у для E і комплексною – S S
 1 2
для H розглянути одиничний електричний вектор 1Е Х,
,

лінійно поляризований уздовж напрямку х, обумовленого
,
кутом  уздовж якого адмітантне співвідношення
E
1/2
2
H  Y  2  Y   E дає мінімальні чи максимальні
S 1,2  xx yx  x
1/2
2
2
значення H , H . Мінімізування виразу Y   Y  
1 S 2 S  xx yx 
1,2
визначає відповідні кути  :
E
*
*

2Re Z Z  Z Z 

xx 
yy
xy
yx
tg 2 1,2  . (10.26)
E 2 2 2 2
Z  Z  Z  Z
xx yy xy yx

237