Page 241 - 6583

У моделі з контрастними двовимірними структурами
нижнього поверху співвідношення між цими кутами виходять
більш складні:

2
1,2
2
2
2
2
tg 2 1,2 / 2tg         1 Z    1    /Z 2    1 Z     1 Z 2  . (10.35)
E H  yx xy yx xy 
При рівності коефіцієнтів  =  маємо
tg 2 1,2 /tg 2 1,2  0.
E H
Отже, за наявності локальних гальванічних аномалій
від неоднорідностей, розташованих у верхньому
структурному поверсі, на частотах, що відповідають
нижньому поверху, напрямки максимуму і мінімуму індукції
магнітного поля відхиляються від напрямків осей структур
нижнього поверху і напрямків кутів Бара. Однак для
1
розглянутої моделі (10.30) фази імпедансів arg Z max   і


1
arg Z min    дорівнюють фазі імпедансу горизонтально-


шаруватого розрізу.
У разі двовимірної структури нижнього поверху, якщо
кути Бара близькі до кутів Куніля, де
arg Z max    arg Z       ,   а arg Z min   arg Z 2     , 2 де
1

arg Z    – фаза подовжнього регіонального імпедансу, а


arg Z   2
  – фаза поперечного регіонального імпедансу.
Застосовуючи до кривих Куніля перетворення
Вайдельта, у ряді випадків можна побудувати криві МТЗ,
вільні від впливу локальних геоелектричних неоднорідностей
верхнього поверху за умови рівності кутів Бара кутам Куніля.
Як індикатор двовимірністі введений кут між
азимутами векторів максимуму (мінімуму) поляризації
електричного струму і мінімуму (максимуму) індукції
магнітного поля    max   min [21]. Якщо  > 10°, то
E H
середовище не можна апроксимувати квазідвовимірною
моделлю. Можна показати, що цей індикатор визначається з
умови:

tg  Re   Zxx Zyy   / Zyx Zxy  , (10.36)

241