Page 232 - 6583

викладена в роботі [22], виходячи з вимоги
 
 
 
 
 
Е =  Н   = 2Н   за умови, що Е Н = 0, де  z – власні


значення матриці Z . Напрямок великих осей –  і 
z z


власних еліпсів поляризації електричного поля –  і – 
z z
визначається для матриці  Z :

2E E  cos 

tg 2   0 x 0 y E ,де    E   E .   1 (10.8)
z  2  2 Е y x
E  E
0 x 0 y

Напрямки   /  електричного поля визначаються з
0 x 0 y
умови:
E       H    ZH   , (10.9)
  /         /  , або
0 x 0 y xy z yy
  /      /      , або (10.10)
0 x 0 y xx xy z
  /            /        (10.11)
0 x 0 е z xy yy z xx yx
Передбачається, що досліджуване середовище


квазідвовимірне чи одномірне, якщо кут    між двома
z z


великими осями  і  , що відповідають двом власним
z z
еліпсам поляризації матриці  Z , відрізняється від 90° не


більше ніж на 10–20°, тобто   90       0 20 .  
z z z
Досвід використання перетворення Еггерса свідчить про те,
що воно добре працює в середовищах, що характеризуються
значною двовимірністю skew = 0 і високим N»0,1 чи в
тривимірних середовищах – skew >> 0 [14].
Метод Занга-Бара. Для поділу структурних планів
верхнього та нижнього поверхів, коли перші представлені
двовимірними локальними неоднорідностями, при
нормалізації кривих ρ т, що усуває вплив 2D-локальних
приповерхневих гальванічних ефектів, у роботі [20]
запропонували розкласти тензор імпедансу (10.2) на

232