Page 230 - 6583

– використовують перетворення Вайдельта до фазових
кривих МТЗ, вільних від впливу верхнього структурного
поверху, з наступним оцінюванням параметрів нижньої
частини розрізу [26].

10.4 Огляд схем, використовуваних для аналізу
і параметризації (скаляризації) тензора
імпедансу

Представлення тензора імпедансу у вигляді
мультиплікативної структури, що складається з матриць, які
описують одномірний чи двомірний глибинний розріз і
враховують локальний розподіл електропровідності у верхній
частині розрізу, використовують і для розв'язування прямих
тривимірних задач геоелектрики. У практиці аналізу
експериментальних МТ-даних процедура скаляризації
тензорних співвідношень, напевне, вперше застосована в
роботі [22], де тензор імпедансу представлений у вигляді
добутку двох матриць: вихідної та одиничної
антидіагональної. Обчислення власних значень отриманої
ортогоналізованої матриці імпедансу дозволило
скаляризувати зв'язок між електричним і магнітним полями.
У роботі [21] під час проведення процедури
скаляризації матриці імпедансу вводять два базиси:
електричний і магнітний. При цьому в першому випадку
розглядають електричний декартовий базис і комплексний
магнітний, а в другому – навпаки. У цих базисах послідовно
обчислюються криві ρ maxЕ , ρ minЕ – максимуму, мінімуму
поляризації телуричного поля і ρ maxН , ρ minН – максимуму,
мінімуму індукції магнітного поля, що пов'язують вектори Е
та Н між собою. Важлива відмінність схеми Куніля від схеми
Еггерса в тому, що: 1) напрямки, за якими будують криві
МТЗ, характеризуються реальними, а не комплексними
величинами; 2) за наявності локальних структур у верхній
частині розрізу і розгляді геоелектричної моделі нижнього
поверху на відповідних частотах – фазові криві φ maxН і φ minН
maxН minН
(ρ і ρ ) вільні від впливу верхнього поверху, якщо ці
криві побудовані за напрямками осей нижнього структурного
поверху.

230