Page 231 - 6583

У роботі [2] нижні регіональні структури представлені
як двовимірні, а верхні – як локально двовимірні чи
тривимірні. Показано, що за наявності різноорієнтованих
двовимірних структур верхнього та нижнього поверхів і
виконання умови малого параметра є можливість розділити
їхній взаємний вплив та нормалізувати на низьких частотах
криві МТЗ, отримані в напрямку осей структур нижнього
поверху. Якщо неоднорідності у верхній частині розрізу
тривимірні, то теоретично розділити взаємовплив верхнього
та нижнього поверхів по кривих МТЗ неможливо, хоча
напрямок регіональних структур можна визначити, виділяючи
азимути, уздовж яких фази додаткових імпедансів
дорівнюють фазам основних для відповідних стовпців матриці
імпедансу. Отже, знаходячи напрямок, уздовж якого
відношення додаткового імпедансу до основного істотне,
можна за фазою регіонального імпедансу вивчати
геоелектричну будову нижнього поверху.
Пізніше Бар [19], ввівши обмеження на відхилення фаз
між відношеннями імпедансів першого і другого стовпців у
вигляді їхньої рівності нулю, спростив процедуру визначення
напрямку простягання двовимірних регіональних структур,
викладену в роботі [2]. У реальних середовищах вимога
рівності фаз імпедансів у стовпцях при одному й тому ж куті
повороту матриці імпедансу виконується рідко, тому він у
роботі [20] допустив можливість відхилення від нуля цієї
різниці фаз, увівши поняття «регіональні фазочутливі skew і
одномірний індикатор різниці фаз». У роботі [24] введені
уточнення для формул Бара у вигляді «повних формул Бара».
При виділенні азимута структур нижнього поверху та
побудові за ними кривих МТЗ необхідно розглянути питання
про формалізацію цього процесу так, щоб криві МТЗ на
високих частотах відповідали кривим поздовжньої
(поперечної) поляризації для верхнього структурного поверху,
а на низьких частотах – для нижнього.
Метод Еггерса. Ідея використання визначення власних
значень ортогоналізованої матриці імпедансу
 0  1
      (10.7)
 Z
Z
 1 0 

231