Page 229 - 6583

За наявності різних структурних планів існують два
підходи до інтерпретації даних МТЗ.
Перший – заснований на використанні усереднених за
частотою по профілю квазіпоздовжніх і квазіпоперечних МТ
характеристик поля і, відповідно, на наближеній оцінці
напрямку осей структур та параметрів розрізу (іноді навіть
ефективних), хоча при цьому може використовуватися й
апарат двовимірної інверсії. Такий підхід, наприклад, описаний
у роботі [23].
Другий – заснований на використанні процедури
мультиплікативного розкладання тензора імпедансу для
виділення параметрів, що характеризують вплив верхнього
структурного поверху на МТ-параметри, що описують нижній
поверх, і, за можливості, розподіл їхнього взаємозв'язку чи
істотного ослаблення впливу першого на другий. Для цього
пропонується розкласти тензор імпедансу на серію матриць,
кожна з який несе свою оригінальну інформацію про розріз [25].
У роботах [19, 22, 23] і ряді інших запропоновані схеми з обліку
впливу верхнього структурного поверху на результати глибинної
1-D чи 2-D інверсії.
Завдання полягає в тому, щоб підібрати такий
оптимальний комплекс методів аналізу МТ-даних, щоб, з одного
боку, він дозволяв упевнено будувати моделі при різних
сполученнях геоелектричних ситуацій, а з іншого – не був
надлишковим.
Схема вирішення поставленого завдання зводиться до
виконання таких етапів:
– визначають геоелектричну розмірність середовища – skеw,
контрастність N і напрямок осей двомірності [1,2];
– при різноплановому середовищі, що складається з
квазідвовимірних (локально-тривимірних) структур верхнього та
нижнього поверхів, використовують метод Занга-Бара для
визначення напрямку осей структур у нижньому поверсі [19];
– для локальних структур верхнього поверху,
двовимірних чи одномірних структур нижнього поверху
використовують сполучення схем Занга-Бара і Куніля та
відповідної інверсії фазових кривих МТЗ [20,21];
– застосовують схему Еггерса [22] для
квазідвовимірних чи тривимірних середовищ;

229