Page 207 - 6583

Це формулювання узагальнює співвідношення (9.4).
Індукційні зондування Землі в магнітоваріаційному
або магнітотелуричному варіанті на великих глибинах,
наприклад у мантії, потребує врахування не тільки джерел
електромагнітного поля, що змінюються з часом, але й джерел
стаціонарних струмів у системі Земля-Сонце.

9.3 Основні методи побудови геоелектричних
моделей

9.3.1 Розв'язування оберненої задачі глибинного
електромагнітного зондування

Обернена електромагнітна задача (інверсія) нестійка і,
отже, некоректна, тому для розв язання потрібно спиратись
на апріорну інформацію про будову геологічного середовища.
Отже, слід обмежити область пошуку і шукати наближений
розв'язок задачі всередині компактної множини
правдоподібних моделей, що утворять інтерпретаційну
модель.
Інтерпретаційна модель має відображати геологічне
обгрунтовані уявлення і гіпотези про осадовий чохол, земну
кору та верхню мантію. При побудові інтерпретаційної моделі
використовуються результати аналізу магнітоваріаційних і
магнітотелуричних характеристик – карти та розрізи
параметрів, що полегшують геоелектричне районування і
структурну ідентифікацію, кореляційні графіки, спрощені
(Оккамовські) інверсії. Залежно від об’єму апріорної
інформації, мети дослідження та характеристик поля, що
використовуються, інтерпретаційна модель (дискретна чи
блокова – з фіксованою геометрією) може підкреслювати або
згладжувати геоелектричні контрасти і містити неоднорідні
шари та локальні включення підвищеної чи зниженої
електропровідності. Наближений розв язок оберненої задачі,
обмежений інтерпретаційною моделлю, обирають за
допомогою критеріїв (критерію модельної нев'язки, критерію
значимості апріорної інформації), що забезпечують
узгодження рішення з наявною апріорною інформацією та
результатами польових вимірів. Кількість таких критеріїв

207