Page 163 - 6583
P. 163
(тіппера), визначення якого має потребу в додаткових
емпіричних чи евристичних розуміннях і не завжди можливо.
6.6 Властивості поверхневих векторів A і B та
особливості синхронних електромагнітних спостережень
У попередніх розділах було проаналізовано особливості
обчислення поверхневих векторів A і B як на основі точної
граничної умови імпедансного типу (6.7), так і узагальненого
рівняння імпедансів (6.10). Розглянемо тепер властивості
векторів A і B для деяких окремих (вироджених) випадків
моделей середовища і поля, важливих з погляду додатків і
трактування фізики процесу взаємодії падаючого поля і
розсіювальної поверхні S 0. Насамперед, якщо зовнішнє поле і
властивості середовища досить повільно (плавно) змінюються
уздовж поверхні розділу (у масштабі довжини хвилі в
провідному середовищі), то поле в цьому середовищі в кожній
точці являє собою локально плоску хвилю, спрямовану по
нормалі до границі розділу S 0. Останнє означає, що вектори E
і H ортогональні (сполучено – ортогональні) і паралельні
поверхні розділу S 0. У цьому разі на підставі рівностей (6.20)
можемо записати
2
A E E H H 0 ,
1
B E H E H 0 , (6.27)
1
E H 0 .
Отже, тут ми маємо справу з виродженим випадком
A 1 = 0, B 1 = 0, і для відновлення властивостей середовища
нижче границі розділу S 0 виявляється достатньою наявність
інформації тільки про частотну залежність скалярного
параметра .
Взагалі для класу горизонтально неоднорідних
середовищ, над якими на границі розділу S 0 вектори E і H
163