Page 146 - 6583

Z  i   0 

2
Z
і тому   .
 0
Якщо в цю формулу підставити спостережений
імпеданс, то значення питомого опору зветься позірний
питомий опір:
2
Z
  .
п

0
Як відомо, попередні співвідношення отримані в
припущенні, що первинне, природне електромагнітне поле
Землі, яке спостерігається на її поверхні, можна
апроксимувати полем плоскої вертикально падаючої хвилі.
Однак, незважаючи на сталу традицію застосування цих
співвідношень в існуючій практиці магнітотелуричних
досліджень, і, можливо, навіть їхню канонізацію, вони не є
найбільш загальним і універсальним засобом імпедансного
опису магнітотелуричного (МТ) процесу й у ряді випадків не
узгоджуються з експериментальними даними про структуру і
динаміку природного електромагнітного поля. Зокрема, як
свідчить експеримент, реалізована в рамках моделі тензора
імпедансу точність визначення його компонент виявляється,
як правило, нижча від точності вимірювань складових поля
варіацій і не дає приводу для надмірного оптимізму. Далі,
залишаючись у рамках класичного тензорного підходу, не
вдається реалізувати ідею спільності методів
магнітотелуричних і магнітоваріаційних спостережень.
Для розширення можливостей магнітотелуричних
методів уводять у розгляд узагальнену модель тензора
імпедансу  Z для випадку, коли первинне поле містить
вертикальну магнітну компоненту H z і, отже, не може бути
наближено плоскою хвилею:

E   HZ , (6.3)

де E  E E x E , y E , z  0 ; H  H H x , H y , H z  ,

146