Page 205 - 6544

Для реалізації цього принципу необхідно ввести екологічні
податки з населення. Треба відзначити, що в найближчій період на
Україні це буде неможливо, як в силу економічних, так і соціально-
психологічних причин.
Другий принцип-забруднювач платить-отримав найбільше
поширення в світі, в тому числі в Україні. Його реалізація передбачає 2
форми: платежі за забруднення навколишнього середовища; ринок прав
на його забруднення. В теоретичному плані еколого-економічний зміст
цих важелів управління полягає в тому, що перший встановлює
контроль за відповідальністю підприємства, а другий-за фактичними
об’ємами забруднення. Але в найближчій перспективі впровадження
ринку прав на забруднення не зможе бути відтворене, оскільки
впровадження ринку прав на забруднення в його повноцінному виді
вимагає насамперед тотального моніторінгу середовища. А система
моніторінгу є настільки дорогою, що навіть американське суспільство
не може дозволити собі цього.
В 1993 році Міністром охорони навколишнього природного
середовища України затверждено “Базові нормативи плати за
забруднення навколишнього природного середовища України” та
“Методику визначення розмірів плати і стягнення платежів за
забруднення навколишнього середовища”. Сьогодні ці нормативні акти
є тими регламентуючими документами, що визначають правові,
організаційні, економічні умови функціонування механізму плати за
екологічні порушення. Загальна схема цього механізму така.
Встановлена плата за:
▪ викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і
пересувними джерелами забруднення;
▪ скиди забруднюючих речовин в поверхневі, територіальні та
внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі
скиди, що проводяться підприємствами через систему
комунальної каналізації;
▪ розміщення відходів промислового, сільськогосподарського,
будівельного та іншого виробництва в навколишньому
середовищі.
Платежі стягуються з усіх підприємств, установ, організацій,
незалежно від форми власності.