Page 207 - 6544

Сьогодні, коли відповідний економічний механізм в Україні
істотною мірою створено і введено в дію, постає питання: наскільки
вдалося досягти визначеної мети? На перший погляд, у відносному
вимірі загальний обсяг очікуваних грошових надходжень від усіх
екоресурсних платежів і зборів досяг європейського рівня. Отже
основна задача-направити ці кошти на природоохоронну діяльність і не
дати їм “розчинитися” в бюджеті держави.
Якщо зрівняти статистичні дані, то обсяг екоресурсних
платежів, начебто, повністю дорівнює аналогічним в найрозвинутіших
країнах. Але чи реальні вони? Чи можна впевнено говорити про їх
природоохоронну направленість? Більш глибокий аналіз ситуації
значною мірою спростовує висновок про достатність екоресурсних
надходжень і бази оподаткування.
Порівняння з досвідом країн ЄС виявляє істотні розбіжності, як
щодо структури екоресурсних платежів, так і щодо їх змістового
розуміння в Україні. Європейські фахівці зазначають, що в країнах ЄС
структура таких платежів теж різна, що ускладнює їх пряме
зіставлення. Але для України ці розходження набувають якісного
змісту.
В Україні перелік платежів і зборів природоохоронної
направленості є дуже вузьким порівняно з практикою розвинутих країн.
Відповідні платежі в країнах ЄС налічують близько 40 різновидів. Вони
групуються на такі основні податки: на моторне та інші види палива;
пов’язані з транспортними засобами; в сільськогосподарській сфері (на
пестициди, добрива); на окремі товари і предмети вжитку; пов’язані з
повітряним транспортом; пов’язані з водозабезпеченістю, видаленням
відходів
Якісний склад зазначених платежів не збігається і це стосується
найважливіших екоресурсних платежів в Україні-плати за землю, за
користування надрами, рентної плати.
Якщо повернутися до питання про природоохоронну
направленість екоресурсних платежів, то результати мають такий
вигляд: у загальній сумі надходжень екоресурсних платежів близько
75% складає плата за землю. Але чим є плата за землю? За законом це
певний відсоток від грошової оцінки земель. Остання ж розраховується
на основі капіталізованого рентного доходу, головною складовою якого
є диференціальна частина. В результаті більше платить той користувач,