Page 19 - 6541
P. 19

біотичну.  Абіотична  підсистема  (компонента)  функціонує  за  принципами
       рівноважної  термодинаміки  з  притаманними  ознаками  першого  і  другого
       гіперциклів  (космічна  і  хімічна  еволюції).  На  відміну  від  неї  біотична
       функціонує  за  принципами  нерівноважної  термодинаміки,  характерними
       ознаками  якої  є  третій  і  четвертий  гіперцикли  (самоорганізація  і  біологічна
       еволюція).
             Переходячи  від  абіотичної  до  біотичної  складової  природних  систем,
       слід  наголосити  на  тісному  зв'язку  між  цими  підсистемами.  Мова  йде  про
       глобальну неоднорідність абіотичної складової, яка зумовила в часі і просторі
       неоднорідність  руху  матерії  та  формування  глобального  різноманіття
       біологічних  форм  біосфери.  Сучасні  уявлення  в  екології  суттєво  пов'язані  з
       концепцією рівнів організації біотичної складової біосфери. Рівням організації
       екологічних систем присвячено багато робіт.
                                           19
             Так, скажімо, наш співвітчизник академік І.І. Шмальгаузен визначав такі
       рівні:  організмений,  популяційний  та  біоценотичний.  Ще  один  український
       вчений  Є.  М.  Лавриненко  називав  популяційний  рівень  «видовим»  і  додав
       четвертий  –  «рівень  живої  речовини».  Нині  прийнято  визначати  три  головні
       рівні: генетичний, видовий і екосистемний.
             Суспільство  постає  як  велика  всеохоплююча  система,  розвиток  якої
       супроводжується  ускладненням  (еволюційним  розвитком)  і  є  ланцюгом
       закономірних  переходів  від  переважно  біологічної  форми  існування  через
       соціально-біологічну  фазу  до  духовної  сфери  соціального  життя.  Суспільній
       системі,  на  відміну  від  систем  навколишнього  природного  середовища,
       властива  з  часом  зростаюча  інформаційна  системутворююча  складова,
       основою якої для розвиненого суспільства є нормативно-правове поле. Останнє
       –    це   сукупність   встановлених   або   санкціонованих   системою
       загальнообов'язкових  правил  поведінки  (норм),  які  виступають  регулятором
       відносин  між  людьми,  виражаючи  потреби  розвитку,  волю  та  інтереси
       домінуючої спільноти. Тобто це – загальноприйняті норми поведінки – звичаї,
       традиції, правила моралі, – порушення яких викликає громадський осуд.
             Підтримка екологічної безпеки на належному рівні потребує  орієнтації
       на  такі  базові  у  сфері  екології  поняття:  єдність  біотичної  та  абіотичної
       складових  біосфери;  ієрархічність  побудови  екосистем;  підтримання
       міжвидового  взаємозв'язку  та  збалансованості  в  зазначених  складових  з
       одночасним  урахуванням багаторівневої дискретності  Всесвіту і біосфери. Ці
       базові  поняття  мають  спільне  коріння  і  становлять  фундамент  уявлень  про
       навколишнє природне середовище.

                                 3.11Оцінки ризику
             У  процесі  вивчення  дисципліни  «Екологічна  безпека»  слід  розглянути
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24