Page 14 - 6500

компанії і т.д.), що обслуговують ринок і виконують певні функції по забезпеченню
нормального режиму його функціонування.
Інститути виступають свого роду накопичувачами інформації, використовування
якої дозволяє суб'єктам ринку раціоналізувати свою п В. Н. Стаханов під
інфраструктурою розуміє комплекс специфічних трудових процесів по наданню послуг,
що забезпечують обмін діяльністю в суспільному виробництві і житті людини.
Більшість вітчизняних вчених вважає, що спільне серед галузей інфраструктури
«полягає у тому, що вони виробляють не матеріальну продукцію, а послуги», тому
інфраструктура є частиною сфери послуг. Діяльність інфраструктури має ряд істотних
відмінностей від діяльності базисних галузей. Основною відмінністю є те, що продукт
створений в процесі функціонування інфраструктури не має матеріально-речовинної
форми. Результат діяльності інфраструктури виступає у вигляді корисного ефекту, тобто є
послугою. Також, особливо слід відзначити точку зору В. П. Федько і Н. Г. Федько. Вони
справедливо підкреслюють, що умови по відношенню до об'єкту можуть бути
індиферентними і навіть негативними, тоді як інфраструктура активна, володіє
позитивним характером дії на розміщення і функціонування промисловості і частіше за
все виступає в ролі творчого і перетворюючого чинника для економіки. Це найбільш
показово для країн з колишньою командно-адміністративною економікою в умовах
становлення ринкових відносин, оскільки їх перехід до ринкової економіки
трансформував стале поняття «інфраструктура» в категорію «ринкова інфраструктура».
Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені, конкретизуючи економічну природу
інфраструктури, доходять висновку, що її найсуттєвішою ознакою в умовах ринкової
економіки є роль у створенні загальних передумов відтворювального процесу та загальних
умов росту суспільного виробництва і, відповідно, його прогресу .
Відповідно до цього, можна виділити п’ятий підхід, так званий комплексний, де в
поняття «інфраструктура» включають синтез декількох виділених автором підходів.
Автори А. Гриценко та В. Соболєв включили у зміст поняття інфраструктури майже
все, що якоюсь мірою може забезпечити успішний взаємозв’язок об’єктів і суб’єктів
системи у якій вона застосовується. Це може бути будь-яка система: і соціальна, і ринкова,
і виробнича, і інвестиційна та ін. Тобто інфраструктура може мати різну спрямованість.
Є. Б. Муханова зазначила, що ринкова інфраструктура – це єдина система, що
складається із сегментів, що обслуговують різні типи ринків. Існують різноманітні
визначення інфраструктури і окремих сегментів фінансового ринку. Цікавий підхід є до
визначення фондової інфраструктури як до «системи управління ризиками на фондовому
ринку». Такого специфічного трактування дотримується В. Овчинников, який розкриває
поняття інфраструктури фондового ринку як «...глобальный інструмент захисту прав
інвесторів від криз».
Синтезом відразу декількох підходів можна вважати наступне достатньо об’ємне
визначення, в якому «...під інфраструктурою ринку цінних паперів мається на увазі
сукупність технологій, що використовуються на ринку для укладання і виконання
операцій, матеріалізована в різних технічних засобах, інститутах (організаціях), нормах і
правилах».
Слід підкреслити, що вказані вище висновки вельми актуальні для трансформованої
економіки України, і можуть бути покладені в основу розробки стратегії розвитку
ринкової інфраструктури країни. Значна частина вітчизняних і зарубіжних дослідників,
конкретизуючи економічну природу інфраструктури, виділяють в якості найбільш
суттєвої ознаки її роль в створенні загальних передумов відтворювального процесу,
загальних умов зростання суспільного виробництва і прогресу. На основі
вищевикладеного, на рисунку 1 надано систематизацію визначених нами підходів щодо
трактування поняття «інфраструктура».