Page 17 - Міністерство освіти України

соціальних груп тієї чи іншої національної держави, тієї чи іншої
національності;
2) велика живучість. Як зазначалось, багато із пізніх національних
релігій збереглися до сьогодні;
поєднання політеїзму з монотеїзмом, тобто багатобожжям із
єдинобожжям;
3) спрощення жертвоприношень. Жертви тварин, птиць були або
значно скорочені, або зовсім відмінені. Повністю відказались пізні
національні релігії від людських жертвоприношень;
розвинутість вчення про загробне життя. На цьому етапі розвитку
релігії вчення про загробне життя набрало першорядного значення .

Обіцянка про небесні нагороди за хорошу поведінку на Землі була
поширена і на пригнічені верстви людей.
2.1 Іудаїзм як одна з найдавніших національних релігій є
найпоширенішою. Її прихильниками є понад 15 млн.чоловік.
Іудаїзм є класичним прикладом збереження до наших днів однієї з пізніх
національних релігій, який в VII ст.до н.е. прийшов на зміну
давньоєвропейській релігії. Іудаїзм-монотеїстична релігія.
Праобразом єдиного бога тут була деспотична влада царя в
древньоєвропейській державі. Цар небесний в даному випадку був
відображенням, копією земного царя. В майбутньому давньоєврейську державу
покоряли ассирійські, вавілонські, персидські, грецькі і римські завойовники.
Однак, віра в єдиного бога не послабла , а зміцнилась.
Монотеїзм іудаїзму полягає у вірі в єдиного бога Яхве, який із “нічого”
сотворив світ (в т.ч. і людину) і постійно керує ним. Однак послідовного
монотеїзму немає ні в одній релігії. Єдиний бог не сам керує світом, а з
допомогою свого оточення . В іудаїзмі такими помічниками бога Яхве є ангели і
месія. Месія – це особливий персонаж, якому в іудейській релігії відведене
особливе місце. Послідовники іудаїзму уявляють собі месію як посла бога Яхве,
на якого покладено завдання прийти на землю і здійснити “страшний суд”. Віра
в месію доповнюється вірою в загробне життя. Після смерті, вчить іудаїзм, душі
людей попадають в рай або в пекло.
Одним із важливих догматів іудаїзму є догмат про богобранність
єврейського народу, згідно якого бог, ангели і месія начеб-то турбуються про
звеличення євреїв над іншими народами світу.
Для іудаїзму характерні культ власності, її обоження, оправдання
розподілу людей на багатих і бідних.
Організаційним центром іудаїзму став храм на горі Сіон в Єрусалимі,
жреці якого протягом багатьох століть збирали і редагували міфи про Яхве, і
його пророків. До цього залучалися ассіровавілонські, хаттські, арабські та інші
джерела. Наприклад, у книзі Буття сказано, що “створив господь Бог чоловіка з
праху земного, і вдунув в його лице дихання життя , і став чоловік душею
живою”. Він отримав ім’я Адам (від давньоєврейського “адама”-земля). У
вавілонян ще давніше існував міф про створення людини з глини.
У єгипетській міфології Хнут, батько богів , зліпив людей з глини на
гончарному колі. За грецьким міфом, мудрий Прометей також виліпив з глини
перших людей.

17