Page 44 - 6469

світ». Окрім того, тогочасні мислителі повинні були
визначитися зі своїм ставленням до традицій класичної
філософії Нового часу з властивою їй вірою у безмежні
можливості людського розуму щодо перетворення природи та
суспільства. Новітня наукова революція, а також кризові
явища та катастрофічні події світової історії ХХ ст., підірвали
попередню парадигму світорозуміння. У філософії почала
посилюватися реакція проти класичного раціоналізму, і
головний акцент було перенесено на нереалістичний аспект
дійсності. Відтак потрібно дати характеристику
ірраціональним тенденціям некласичної філософської думки,
розкрити значення поняття «життя» та інших ключових
категорій у творчості А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Бергсона,
О. Шпенглера, В. Дільтея та ін.
2. Філософські ідеї наукової філософії ХІХ ст.:
позитивізм та марксизм.
Аналізуючи дане питання, слід сказати, що ріст новітніх
наукових відкриттів гостро поставив питання про природу
наукових понять, співвідношення чуттєвого і раціонального
моментів пізнання, емпіричного і теоретичного знання, про
істину та її критерії, закономірності розвитку науки, наукових
революцій тощо. Тож не дивно, що з кінця XIX ст. у
філософській культурі зростає вплив позитивістського вчення.
При знайомстві з ним потрібно виділити основні етапи його
становлення: початковий (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. Ст.
Мілль); емпіріокритицизм (Е. Мах, Р. Авенаріус);
неопозитивізму (Р. Карнап, Б. Рассел, Л. Вітгенштейн,
М. Шлік, К. Поппер, О. Нейрат , А. Тарський, Я. Лукасевич).
Варто сказати, що одним з найбільш популярних вчень
суспільної думки другої половини XIX – першої половини
XX століть був марксизм. При вивченні доцільно встановити
який вплив на формування поглядів К. Маркса та Ф. Енгельса
мали ідеї Л. Фейєрбаха, А. Сміта, Д. Рікардо, К. Сен-Сімона,
Ш. Фур'є, Р. Оуена. Слід запам’ятати, що філософська база

44