Page 19 - 6469

того світу класичної культури, у лоні якого зародилася
сучасна європейська цивілізація.
Розгляд даної теми неможливий без встановлення
хронологічних рамок та періодів філософії античності.
Дослідники виділяють такі її основні етапи розвитку:
досократівський (VII до н.е. – V ст. до н.е.); класичний
(середина V до н.е. – IV ст. до н.е.); елліністичний (кінець IV –
II ст. до н.е.); римський період (І ст. до н.е. – V ст. н.е.).
Необхідно відмітити, що однією з головних проблем
грецької філософії на початковій стадії її розвитку була
проблема пошуку першозасад всього існуючого.
Представники мілетської школи (Фалес, Анаксімандр,
Анаксімен) першопричинами вважали вогонь, воду, повітря
або землю. Елеати та піфагорійці звільнили мислення від
методичних уявлень. Вони оперували категоріями, головною з
яких було «буття». Парменід вважав, що буття – це те що
єдине, нерухоме і його можна осягнути лише розумом. Буття
тотожне мисленню. Для елеатів небуття не існує.
Піфагорійська школа буттям вважала число. Інший
натурфілософ цього періоду Демокріт висунув в якості буття
атом. Атом теж можна осягнути тільки розумом, а сукупність
атомів складає фізичне тіло. Оригінальністю відзначалося і
вчення Геракліта про рух, яке містило у собі діалектичний
підхід в осмисленні явищ природи.
4. Давньогрецька філософія мислителів класичного
періоду. Школи античної філософії, провідні ідеї.
При вивченні філософської культури Давньої Греції варто
зауважити, що вершиною її розвитку є класична доба.
Започаткувало цей етап вчення Сократа. У своїй творчості він
зміщує акценти від суб’єктивного до об’єктивного змісту
людської свідомості. Найвища її інстанція – розум. Обравши
людину, яка може оперувати поняттями «добро» та «зло», за
головний об’єкт свого пізнання, Сократ побудував власну
етичну концепцію. Окрім того, заслугою мислителя було й те,

19