Page 17 - 6469

провідними філософськими системами та вченнями даного
періоду; з’ясувати місце філософської спадщини мислителів
Давнього Сходу та Греції в історії світової культури.

Методичні вказівки

1. Провідні ідеї філософії Стародавньої Індії.
Ортодоксальні та неортодоксальні школи.
Вивчення теми слід розпочати із обґрунтування
значимості регіонального підходу в аналізі культурного
розвитку людства. Це дає змогу окреслити єдність і
різноманітність світової філософії, визначити культурну
самобутність, взаємодію і взаємовплив різних етнічних
регіонів.
Далі необхідно з’ясувати загальні риси, особливості та
періодизацію розвитку філософії Давньої Індії. У формуванні
своєрідної культури мудрості тогочасного місцевого
населення особливе значення відіграв духовний фактор і
насамперед релігія. Тож у цьому контексті варто детально
розглянути цілий спектр оригінальних філософських систем,
світоглядні засади та норми яких визначали культурну
самобутність давніх індійців (брахманізм, вайшешика,
веданта, йога, міманса, ньяя, санкх’я, буддизм, джайнізм,
чарвака). Особливий акцент потрібно зробити й на тому факті,
що практично вся індійська літературно-мистецька спадщина
перебувала в тісному зв’язку з релігією і філософією.
2. Філософські школи Стародавнього Китаю. Даосизм
та конфуціанство.
Починаючи розгляд питання, відмітьте, що розвиток
філософської думки Стародавньому Китаю розглядається в
історичних писемних джерелах як своєрідне суперництво
місцевих шкіл. Серед них в духовному житті даного регіону
протягом багатьох століть велику роль відігравали даосизм,

17