Page 15 - 6469
P. 15

«Історична еволюція предмету філософії»;
                                 «Філософія як спосіб життя та пізнання світу.
                                5.  Опрацювати  наведений  уривок  з  праці  Г.  Гегеля
                            «Енциклопедія  філософських  наук»  і  пояснити  як  автор
                            розумів специфіку філософського знання.
                                «Ця  наука  остільки  є  єдністю  мистецтва  й  релігії,
                            оскільки  зовнішній  за  своєю  формою  спосіб  споглядання
                            мистецтва,      властива    йому    діяльність    суб’єктивного
                            творення  і  розщеплення  його  субстанціального  змісту  на
                            множину самостійних форм стає в тотальності релігією. В
                            релігії   в   уявленні    розгортається      розходження      та
                            опосередкування  розкритого  змісту  й  самостійні  форми  не
                            тільки  поєднуються  разом  у  деяке  ціле,  а  й  об'єднуються  в
                            просте духовне споглядання і, насамкінець, піднімаються до
                            мислення,  яке  має  самосвідомість.  Це  знання  є  тим  самим
                            пізнаним  через  мислення  поняттям  мистецтва  та  релігії,  в
                            якому все те, що є різним за змістом, пізнане як необхідне, а
                            це необхідне пізнане як вільне.
                                Згідно  з  цим,  філософія  визначається  як  пізнання
                            необхідності  змісту  абсолютного  уявлення,  а  також
                            необхідності     двох   його    форм,    –    з   одного    боку,
                            безпосереднього споглядання та його поезії, як (рівним чином)
                            і об’єктивного й зовнішнього одкровення, яке припускається
                            уявленням,  а  з  іншого  боку,  насамперед  суб'єктивного
                            входження  в  себе,  потім  також  суб’єктивного  руху  зовні  й
                            ототожнення  віри  з  передумовою.  Це  пізнання  є,  таким
                            чином, визнанням цього змісту і його форми та звільненням
                            від однобічності форм, піднесенням їх до абсолютної форми,
                            яка  саму  себе  визначає  як  зміст,  залишаючись  із  ним
                            тотожною у цій тотожності. Цей рух, який і є філософією,
                            є таким, який уже здійснено».
                                (Філософія.  Хрестоматія:  Навч.  посібник  /  За  ред.
                            Дротянко Л. Г., Матюхіної О. А., Онопрієнка В. І. – К.: Вид-во
                            НАУ, 2009. – С.  9.).


                                                           15
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20