Page 12 - 6469
P. 12

способи  та  принципи  організації  теоретичної  і  практичної
                            діяльності;  логіка  –  вчення  про  закони,  форми  і  засоби
                            мислення;  соціальна  філософія  –  вчення  про  суспільство;
                            етика  –  вчення  про  мораль  як  форму  суспільної  свідомості;
                            естетик – вчення про прекрасне і ставлення людини до світу
                            через призму її художньої діяльності.
                                Варто наголосити, що філософія є знанням світоглядним.
                            Під світоглядом розуміють відношення людини до світу, яке
                            формується  за  допомогою  сукупності  знань,  мотивів,
                            цінностей,  ідей,  ідеалів,  поглядів,  переконань.  Зважаючи  на
                            це,  слід  ознайомитися  з  його  основними  структурними
                            рівнями (світорозуміння, світовідчуття, світосприйняття).
                                Отже,  філософію  потрібно  розглядати  як  теоретичний
                            світогляд,  який  має  на  меті  осягнути  всезагальне  у  світі,
                            людині  та  суспільстві,  з’ясувати  відношення  мислення  до
                            буття.
                                2. Міфологія і релігія як витоки філософії.
                                 Насамперед  тут  необхідно  сформулювати  визначення
                            міфології, охарактеризувати її з точки зору первинної форми
                            суспільної  свідомості.  Варто  собі  усвідомити,  що  її
                            сутнісними      рисами     є:    антропоморфізм      –    спосіб
                            світосприйняття,  який  передбачає  наділення  людськими
                            властивостями і подобою різних предметів та об’єктів живої
                            та неживої природи; символічно-образна мова – прагнення до
                            відображення  світу  не  в  абстрактних  поняттях,  а  за
                            допомогою  уявних  образів,  знаків;  персоніфікація  –
                            метафоричне  ототожнення  природи  і  людини;  синкретизм  –
                            злиття усього з усім, своєрідне поєднання в собі реального і
                            фантастичного,     дійсного     і   бажаного,    природного     і
                            трансцендентного.
                                При  визначенні  змісту  релігійного  світогляду  важливо
                            з’ясувати  як  змінилося  відношення  до  світу  у  свідомості
                            віруючої  людини.  Необхідно  уяснити,  що  для  релігії
                            характерне  подвоєння  світу  на  земний  та  потойбічний,  а


                                                           12
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17